Iду до тебе в спогадах. Білі вірші - Людмила Васильевна Балдач

Скачать книгу

я в твої очі, в них спогад про всі ночі,

            що нас водили магічними шляхами, в тумані ми

      губились до зорі, ми відчували дихання землі,

             нас верби колихали, щоб забувались ми у сні…

      Дивлюсь я в твої очі, немов хтось напророчив, життя пройшло без тебе і тільки погляд твій від

      неба, несу дорогами пустелі, не має сили від

              пекельного шляху, я в спогадах до тебе іду!

              Нічого я не знаю, не чую і слів не маю, я тихо плачу,

              бо в твоїх очах себе не бачу…

      НІЧ

           Чуєш як співає ніч — солодкими піснями,

            закохані луги в туман без тями, ніжність

      запаху любистку так п’янить – душа

      тремтить…

      Чуєш як радіє ніч — шепоче осока слова

      кохання, яке то щастя в тобі проснулося

      бажання, летіти в ніч на поклик душі і плоті!

      Чуєш як шаленіє ніч — зриваються з небес зірки

      та місяць і падають на землю ниць, і берег

      хвиля б’є щосили — стихії міць!

      Чуєш як плаче ніч — зливаються і сміх і сльози

      в темноті, сумує соловей в садку. Ми їли там при місячному сяйві стиглу вишню, яка

             нагадує полині гіркоту.

      МОЄ ЗІЗНАНЯ

           Тремтить голос мій від почуттів

      і в грудях серце тихо плаче, мені

      бракує слів і кольорів щоб про моє

      кохання заспівати…

      До тебе іду шляхами мрій, несу тобі

      барвінку цвіт, що любить в лісі

      зимувати, дарую спів закоханої птахи,

            кохання живе в моєму серці!

      Розмалює веселка в річці воду, вітер

             тихесенько вдарить в струни, ти цілуєш

             мої губи, ти зірвав моє зізнання про

             таємне, про кохання! Тремтить голос…

      ХОЛОДНО

            Мені в літню спекоту холодно, душу

            заливають дощі, мені сумно

      від спогадів, що приходять в ночі…

      Лячно мені в самоті, одиноко

      та холодно від вогню, що палає

      в печі…

      Плаче серце від сорому та відчаю,

            що крадеться в тиші, ти забув

      про шляхи що нами пройдені в

      щасливі часи…

      Твої слова згинули в вікові німоті…

      Світить сонце мені в обличчя, заливає

             золотом, я не бачу тебе за завісою жарких

             променів, від твого погляду мені боляче

             та нещадно холодно в самоті!

      НЕСМІЛИВЕ КОХАННЯ

            Мені так хочеться вернутись в час,

            де зародилося моє кохання, таке

      несміливе було – сльози та зітхання,

            при зустрічі з тобою уста німіли, слова

            зникали та очі пеленав туман.

            Шалено билось серце в тишині, але

      душа вмовляла – то обман!

      Його

Скачать книгу