LITMIR.BIZ

      Першим був не Господь

      і не геній,

      першим був —

      простий чоловік.

      Він ходив

      по землі зеленій

      і, між іншим, хлібину спік.

      І не зміг

      заробить монумента

      цей наївний франк

      чи дуліб[9],

      бо не зміг він

      знайти момента,

      щоб узяти патент на хліб[10].

      Постаріла вже мудрість Божа,

      розтрощив її

      грізний час.

      Хлібом

      геній живився кожен,

      щоби розум його не погас.

      Та нехай над землею година

      чи негода лютує і рве, —

      вічна мудрість простої людини

      в паляниці звичайній живе.

      Слів на описи не трачу, словом не передаси

      Їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

      Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,

      Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

      Ними кожен свою радість,

      власне щастя назива,

      Квіти часто нам говорять

      втричі більше, ніж слова.

      Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!

      Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.

      Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,

      А цвітуть вони у грудях,

      у людських цвітуть серцях.

      В щирім серці, в чесних грудях —

      вірю, знаю! – квіти є!

      Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.

      В них красується, ясніє мрій дитинна чистота,

      Золотими пелюстками в них кохання розцвіта.

      Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних,

      Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх.

      Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,

      В морозні ранки, і в вечірній час,

      І в свята гомінкі, і в дні робочі

      Ми думаємо, правнуки, про вас.

      Ми думаєм про вас – і тому наші руки

      Не в’януть біля плуга і станка,

      Тому в серцях у нас не витончена мука,

      А радість голосиста і дзвінка.

      Ні, то не сум промінить риса кожна,

      То творчість б’є з натхненних наших віч,

      А

Скачать книгу