Париж для самотніх та інші історії (збірник) - Джоджо Мойєс

Скачать книгу

зможе він знайти інший готель.

      «Чекаю на тебе тут. Напиши, чи встигнеш на вечерю. Я страшенно зголодніла».

      Уже восьма вечора.

      Він не відповідає. Може, він саме зараз у тунелі під Ла-Маншем? Якщо це так, йому залишилося півтори години дороги. Вона мовчки дивиться, як американка, важко дихаючи, відкриває на ліжку валізу й вивішує речі на вішаки, займаючи всю шафу.

      – Ви тут у справах? – запитує Нелл, коли тиша стає майже нестерпною.

      – Дві зустрічі. Одна сьогодні ввечері, а тоді вихідний. Цього місяця в мене взагалі не було вихідних. – Американка говорить так, ніби в цьому винна Нелл. – А завтра мені потрібно бути на іншому кінці Парижа. Гаразд. Мені вже час. Доведеться повірити, що, поки мене не буде, ви не чіпатимете мої речі.

      Нелл втуплюється в неї поглядом.

      – Та не збираюся я чіпати ваші речі!

      – Я не хотіла вас образити. Просто не звикла ділити номер зі сторонніми людьми. Коли прийде ваш хлопець, залиште, будь ласка, свій ключ унизу.

      Нелл намагається не виказувати люті.

      – Я так і зроблю. – Вона бере журнал, роблячи вигляд, ніби читає його, доки не помічає бічним зором, що американка виходить із номера. І саме в цей момент починає вібрувати телефон. Нелл хутко бере його в руку.

      «Пробач, крихітко. Ніяк не виходить приїхати. Бажаю гарно провести час».

      3

      Фаб’єн сидить на даху, натягнувши вовняну шапку до брів і запалюючи чергову цигарку. Він завжди курить саме тут, якщо є хоча б найменша вірогідність того, що Сандрін несподівано повернеться додому. Вона ненавиділа запах диму, і, коли він палив удома, морщила ніс і казала, що в його квартирі-студії жахливо смердить.

      Виступ даху на перший погляд може здатися вузьким, але його цілком достатньо, аби тут вмістилися високий чоловік, чашка кави й рукопис на 332 сторінки. Улітку він іноді дрімає тут чи махає рукою підліткам-близнюкам із будинку на протилежному боці. Вони також виходять посидіти на плаский дах – послухати музику й покурити подалі від очей батьків.

      У центрі Парижа повно таких місць. Тим, у кого немає садка чи крихітного балкончика, доводиться вигадувати інші варіанти.

      Фаб’єн бере олівець і починає викреслювати слова. Він уже шість місяців редагує рукопис, і тепер рядки слів мерехтять правками. Скільки б він не читав свій роман, щоразу знаходяться нові промахи.

      То герої занадто пласкі, то голоси фальшиві. Його друг Філіпп говорить, що йому варто зрушити з мертвої точки, надрукувати рукопис і віддати його агентові, який у цьому зацікавлений. Але щоразу, як Фаб’єн дивиться на свою майбутню книгу, у нього знаходиться чергова причина, щоб нікому її не показувати.

      Вона ще не готова.

      Сандрін говорить, що він не хоче віддавати книгу, бо так він може переконувати себе, що в нього ще є надія. Зрештою, це найніжніше з усього того, що казала йому Сандрін.

      Фаб’єн дивиться на годинник. У нього залишилася година до початку зміни. Аж раптом він чує, як дзеленчить його мобільний. Хай йому грець! Він сварить себе за те, що перед виходом на дах забув запхати

Скачать книгу