ТОП просматриваемых книг сайта:
Секрет радості. Тамара Альохіна
Читать онлайн.Название Секрет радості
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Тамара Альохіна
Жанр Детская проза
Издательство Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Коли все було готово, годівницю повісили в саду на старій яблуні. Насипали в неї їжу.
А на цій яблуні жили Сірий горобець та Сіра горобчиха.
− Поглянь, − сказав Горобець, − тепер у нас своя їдальня.
− Ой, як гарно. І як красиво! – згодилась Горобчиха, − І квіти, і горобчик!
− Таких горобців не буває! – сказав Сірий горобець.
− А може, й бувають, − заперечила його подруга.
− Не буває таких горобців!
− А може, буває!
− Не буває! – дуже голосно закричав Горобець. – Я старший і розумніший: я точно знаю!
− Гаразд, − згодилась Горобчиха, − не буває. Не варто тобі так перейматися, дорогий!
Слухав їх намальований горобець, слухав і прикро йому стало:
− Як же не буває, якщо я ось тут є! Я буваю, тобто я є!
Та оскільки живі горобці його не чули, він вирішив їм довести, що насправді існує. Дочекався ночі і, коли птахи заснули, усю їхню їжу розкидав.
Прокинулися вранці сірі горобці, глянули – а їжа на землі.
− Дивно, − промовили вони, − хто б це міг зробити, та й навіщо?
Наступного ранку знову все повторилося.
− Слід би вистежити цього розбійника, − сказав Сірий горобець.
− А давай прикинемося, що ми спимо, − запропонувала Горобчиха, − і будемо стежити.
− Так і зробимо!
Щойно стемніло, птахи зробили вигляд, нібито вони сплять, а самі стали спостерігати через гілочки. І бачать: намальований горобець поворухнувся, розправив крильця й злетів, зовсім як справжній. Покружляв над годівничкою, а потім усе зерно скинув на землю.
− Ах, ти ж розбійник! – закричав Сірий горобець. – Зараз я тебе провчу!
− А як же ти мене провчиш, якщо мене немає? – запитав Барвистий горобець. Він повернувся на своє місце і знову став намальованим.
− Навіщо він це робить? – не розумів Сірий горобець. – Навіщо шкодить нам?
− Ну, ти ж говорив «не буває таких горобців, не буває» – от він і образився. – пояснила Горобчиха.
− Гаразд, − буркнув Сірий горобець, − бачу, що бувають! Лише не второпаю: навіщо?
− А я знаю.
− Ну, так поясни чи що!
− Бачиш, із цього боку квіточки намальовані?
− Ну.
− Навіщо вони?
− Для краси!
− Отож і він так само, − пояснила Горобчиха, − і він теж – для краси!
− Гаразд, − сказав Горобець, − хай собі, аби лише нашу їжу не скидав!
− Отож-то, − сказав Барвистий горобець, − і нічого було задаватися: ми тільки сірі, ми найгоробчіші! Інші теж бувають!
− Ну, добре, добре, − сказав Кирилко, прослухавши казку. – А яка ж користь від краси?
− Від краси велика користь, − пояснила Ліза. – На неї приємно дивитися, і настрій поліпшується!
− Це правильно, − згодився Букі. – Проте є один секрет.
− Секрет? – здивувалися діти.
− Завтра я вам розповім про нього.
Конячка
Наступного дня Букі пояснив дітям, у чому полягає секрет.
− Світ, у якому ви живете, схожий на дзеркало.
−