LITMIR.BIZ

Скачать книгу

спалахували повстання. Одного тижня здавалося, що війни з Німеччиною не уникнути, наступного так само незворотним здавався альянс із Німеччиною проти Англії. Отець де Керн був призначений Інспектором дитячих притулків. Пошепки і з тривожною частотою ширилися жахливі чутки про його несподівані нічні візити до маленьких підопічних, хоча навіть Золя не наважувався відкрито звинуватити його. Нещодавно військовий переворот, що мав привести до влади нового Наполеона – генерала Ассолана, – останньої миті провалився. Кейт подобалось вважати себе розважливою особою, але вона працювала на безликого пана, який нібито впустив люстру на голови глядачів оперного театру – лише через те, що йому не сподобалася виконавиця, підібрана на роль Маргарити у «Фаусті».

      Невже це все був один великий жарт?

      Неможливо було втримати жахи і в межах самого Парижа. Містер Панч, британський кузен Ґіньйоля, гамселив свою Джуді не менше, ніж будь-який сутенер-апаш свою хвойду… і вбивав поліціянтів, суддів і крокодилів. Живучи в Іст-Енді, Кейт проводила чимало часу серед жінок, що змушені були лікувати синці під очима після того, як намагалися витягти своїх старих чоловіків із пабів – аби ті не проциндрили гроші, відкладені на оплату житла. Відтоді вистави Панча і Джуді не здавалися їй аж такими кумедними. Принаймні подружка апаша давала йому здачі.

      Вона скинула поглядом на внутрішній двір. Люди гарно розважалися, незважаючи на те що в них цупили гаманці. Життя, попри всі його жахіття, тривало – і здебільшого весело. Закінчивши танець, пара випивала разом – дівчина одночасно фліртувала зі своїм партнером і з музикантом. Напруження Кейт потроху спало, і вона спробувала викинути погані думки з голови.

      Стилет дістали зі стіни. Цегляна кладка проглядала крізь трикутний отвір, що лишився під оком Ґіньйоля, схожий на сльозу.

      Кейт подумала про очі Ґіньйоля, живі очі під маскою з пап’є-маше. Їй здалося, що, побачивши ті очі знову, вона неодмінно впізнає їх. Але чи так це було насправді? Навіть коли Ґіньйоль знімав маску, він усе одно лишався перевдягненим. Він міг бути будь-ким.

      Від програми і памфлету не було ніякої користі. Вони містили біографії Берми, Фрозо, Морфо (вочевидь, колишнього солдата, скаліченого бандитами з нетрів) та інших, але Ґіньйоль поставав у них як персонаж, не як виконавець. Ґіньйоль був сам собою, а вже не тим, ким він був колись… Жан-Франсуа Який-Небудь або Фелікс-Фредерік Бозна-Хто. Під фотографією Берми містився абзац, у якому сповіщалося про її раннє життя і кар’єру. Вона грала в інших трупах, піднявшись від ролі служниці, що підносила гадюку Клеопатрі, до Джульєтти і Дездемони, перш ніж отримати ангажемент у Театрі Жахів. Під фотографією Ґіньйоля стояв лише перелік його злочинів. Зазначений як сценарист і постановник вистави, а заразом і керівник театру, він вискочив знізвідки, аби перебрати на себе керівництво тим, що залишилося від колишньої трупи месьє Гюло.

      Захоплення новою розвагою ширилося містом зі швидкістю пожежі, викликаючи чимало розмов. В. Б. Єйтс,[94] Ґустав фон Ашенбах Скачать книгу