LITMIR.BIZ

Скачать книгу

передайте йому, – Кекстон говорив голосно, щоб всі інші теж почули, – що Кекстон, автор «Воронячого гнізда», тут, разом з юристом і Справедливим Свідком, щоб взяти інтерв’ю у Валентина Майкла Сміта, Людини з Марса.

      Вона майже втратила професійну зарозумілість. Але опанувала себе і холодно відповіла:

      – Я повідомлю йому. Присядьте, будь ласка.

      – Дякую, я почекаю прямо тут.

      Вони чекали. Фрізбі запалив сигару, Кавендіш чекав зі спокійним терпінням того, хто вже бачив усі вияви добра та зла і тепер вважав, що це те саме; Кекстон нервував і намагався не гризти нігті. Нарешті снігова королева за столом проголосила:

      – Містер Берквіст прийме вас.

      – Берквіст? Ґіл Берквіст?

      – Гадаю, що його ім’я – містер Ґілберт Берквіст.

      Кестон думав про це – Джил Беркіст один з численних приплічників Генерального Секретаря Дуґласа, чи «виконавчих помічників». Він спеціалізувався на супроводі офіційних відвідувачів.

      – Мені не потрібен Берквіст. Я хочу побачити директора.

      Але Берквіст уже заходив, з вишкіреною посмішкою розштовхуючи всіх перед собою.

      – Бенні Кекстон! Як ти, друзяко? Скільки літ, скільки зим… Все ще гнеш свою стару лінію? – Він глянув на Справедливого Свідка, але вираз його обличчя не змінився.

      Бен коротко потиснув йому руку.

      – Звісно, все та ж стара лінія. Що ти тут робиш, Ґіле?

      – Якщо я колись звільнюся з державної служби, то заведу собі колонку. Все, що потрібно робити, – це збирати тисячі пліток, а решту дня можна витратити на розваги. Заздрю тобі, Бене.

      – Я запитав: «Що ти тут робиш, Ґіле?» Я хочу побачити директора, а потім п’ять хвилин провести із Людиною з Марса. Я прийшов сюди не заради того, щоб ти на вищому рівні відшив мене.

      – Зараз, Бене, не сприймай усе так… Я тут тому, що преса майже довела Брумера до божевілля. Тож Генеральний Секретар відправив мене сюди, щоб зняти з нього цей тягар.

      – Добре. Я хочу побачити Сміта.

      – Бене, друзяко, чи ти не розумієш, що кожний репортер, спеціальний кореспондент, особливий дописувач, коментатор, фрілансер та авторка сльозливих історій хочуть того самого? Ти – лише крапля в морі, і якщо ми дозволимо, щоб усе було по-вашому, то ви доконаєте нещасного за добу. Поллі Піперз була тут двадцять хвилин тому. Вона хотіла взяти інтерв’ю про його особисте життя з марсіанами.

      Берквіст опустив руки і здавався безпорадним.

      – Я хочу побачити Сміта. Я побачу його чи ні?

      – Бене, знайдімо тихе місце, де ми зможемо поговорити за склянкою чогось міцного. Ти зможеш запитати мене про все, що забажаєш.

      – Я не хочу ні про що питати, я хочу побачити Сміта. До речі, це мій адвокат, Марк Фрізбі з «Бідл та Фрізбі». – За звичаєм, Бен не представив Справедливого Свідка, і всі вони вдавали, що його там не було.

      – Ми вже зустрічались із Фрізбі, – визнав Берквіст. – Як твій тато, Марку? У нього досі судоми?

      – Без змін.

      – Цей

Скачать книгу