LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Ернсте. Як тобі подобається мій Рубенс?

      – Хто?

      – Та Рубенс же! Ота мазанина над роялем!

      Це був портрет пишнотілої голої жінки, що стояла на березі ставка. Вона мала золотаві коси й широченний зад, освітлений сонцем. «На Бетхерів смак», – подумав Гребер.

      – Гарно, – похвалив він.

      – Гарно? – Біндинг був досить-таки розчарований. – Чоловіче, це просто прекрасно! Від того самого торговця-антиквара, у якого купує сам рейхсмаршал. Шедевр! Я придбав його за безцінь через другі руки. Тобі не подобається?

      – Подобається. Тільки ж я в цьому нічого не тямлю. Але я знаю одного хлопця, який збожеволів би, побачивши цю картину.

      – Справді? Відомий колекціонер?

      – Та ні, але знавець Рубенса.

      Біндинг був у захваті.

      – Я радий, Ернсте! Справді радий! Адже мені самому ніколи навіть не думалось, що я буду колекціонувати твори мистецтва. Ну, а тепер розповідай, як тобі живеться і що ти поробляєш. І чи не можу я тобі стати в пригоді. У кожного ж свої зв’язки. – І він хитро усміхнувся.

      Гребер, сам того не бажаючи, був зворушений. Це вперше йому без усякої перестороги запропонували допомогу.

      – Ти можеш дещо зробити для мене, – сказав він. – Мої батьки пропали безвісти. Можливо, вони евакуйовані, а може, десь у селі. Як мені їх розшукати? Тут, у місті, їх, очевидно, немає.

      Біндинг сів у крісло біля столика для куріння з кованої міді. Його блискучі чоботи нагадували димарі.

      – Якщо в місті їх немає, це значно ускладнює справу, – сказав він. – Я спробую дещо розвідати. Для цього потрібно кілька днів. А може, й більше. Усе залежатиме від того, де вони. Тепер тут усе догори ногами, ти ж сам бачиш.

      – Так, я це помітив.

      Біндинг підвівся і підійшов до шафи. Дістав пляшку та дві чарки.

      – Спочатку вип’ємо, Ернсте. Справжній арманьяк. Я його більше люблю, аніж коньяк. За твоє здоров’я!

      – За твоє здоров’я, Альфонсе!

      Біндинг знову наповнив чарки.

      – Ти де зупинився? У рідні?

      – У нас нікого з рідні у місті немає. У казармі.

      Біндинг поставив чарку на стіл.

      – Але ж, Ернсте, це безглуздо! Відпустка в казармі! Це ж узагалі не відпустка. Ти міг би пожити в мене. Тут вистачить місця! Спальня, ванна, все що хочеш, ніякої мороки.

      – Хіба ти живеш тут сам?

      – Ну звичайно! Ти, може, думаєш, що я одружився? Я ще не настільки з глузду з’їхав. При моєму становищі й так двері від жінок не зачиняються. Можеш мені повірити, Ернсте, вони просто повзають переді мною на колінах.

      – Справді?

      – На колінах! Ось хоч би вчора. Дама з вищих кіл, руде волосся, чудові груди, вуаль, хутряне пальто. Тут, на цьому килимі, вона ридала ридма і була згодна на все. Хотіла, щоб я допоміг їй визволити чоловіка з концентраційного табору.

      Гребер поглянув на нього.

      – А тобі це під силу?

      Біндинг розсміявся.

      – Запроторити туди можу, але визволити – це справа не проста. Я їй, звичайно, цього не сказав. Ну, то як? Переїздиш до мене? Ти ж

Скачать книгу