LITMIR.BIZ

Скачать книгу

голі чоловіки, що душили вошей і розмовляли зовсім про інше. Про війну більше не говорилося. Мова зайшла про їжу і жінок.

      – У неї дитина, – сказав один, якого звали Бернгард. Він сидів біля Гребера і, заглядаючи в невеличке дзеркальце, виловлював у бровах воші. – Я два роки не був удома, а дитині чотири місяці. Жінка ж твердить, що їй чотирнадцять місяців і я її батько. Але моя мати мені написала, що дитина від росіянина. Та й сама жінка повідомила мене про це лише місяців десять тому, а до того мовчала. Що ви на це скажете?

      – Буває, – байдуже відгукнувся лисий чоловік.

      – У селах чимало дітей від військовополонених.

      – Правда? Гаразд. Але що мені тепер діяти?

      – Я вигнав би жінку під три чорти, – обізвався інший, що саме перебинтовував собі ноги. – Це справжнє свинство.

      – Свинство? Чому свинство? – Лисий зробив заперечливий жест. – У війну все по-іншому. Пора це зрозуміти. А хто в неї – хлопчик чи дівчинка?

      – Хлопчик. Вона пише, що схожий на мене.

      – Коли хлопчик, залиш його собі. Стане в пригоді. На селі завше потрібна поміч.

      – Але ж він напівросіянин!

      – Ну то й що? Росіяни ж арійці. А вітчизні потрібні солдати.

      Бернгард відклав дзеркальце вбік.

      – Усе не так просто. Тобі легко говорити. Не з тобою ж трапилося.

      – Може, ти хотів би, щоб твоїй дружині зробив дитину краще який-небудь вгодований співвітчизник, відкликаний з фронту на виробництво?

      – Звичайно, ні.

      – От бачиш.

      – Але ж вона могла б мене дочекатися, – сказав Бернгард тихо й ніяково.

      Лисий стенув плечима:

      – Одні ждуть, інші ні. Що ж тут вимагати, коли чоловіка роками немає вдома.

      – Ти теж одружений?

      – Ні. Дякувати Богові, ні.

      – Росіяни не арійці, – втрутився раптом схожий на мишу чоловічок із гострим обличчям і маленьким ротом. Досі він мовчав.

      Усі пооберталися до нього.

      – Ти помиляєшся, – відповів лисий. – Арійці. У нас із ними була угода.

      – Вони виродки. Більшовицькі виродки. Ніякі вони не арійці, це точно.

      – Ти помиляєшся. Поляки, чехи, французи – ті справді виродки. Росіян ми звільняємо від комуністів. Росіяни арійці. За винятком комуністів, звичайно. Можливо, нижчі, аніж ми. Просто робочі арійці. Але їх не знищують.

      Чоловік-миша розгубився.

      – Вони завжди були виродки, – заявив він. – Я це знаю достеменно. Справжні виродки.

      – Усе вже давно змінилося. Так, як з японцями. Тепер вони теж арійці. Відтоді, як стали нашими союзниками. Жовті арійці.

      – Ви обидва маєте рацію, – промовив басом надзвичайно волохатий чолов’яга. – Поки діяла наша угода, росіяни не були виродками. Зате тепер вони стали ними. Такі-то справи.

      – Тоді що ж йому робити з дитиною?

      – Віддати, – авторитетно сказав чоловік. – Безболісна смерть. А що ж іще?

      – А жінка?

      – Це справа

Скачать книгу