LITMIR.BIZ

Скачать книгу

супутники короля, зняли з нього важкий, прикрашений дорогоцінним камінням халат, Генрі у гарно гаптованій нічній сорочці ковзнув під простирадла поруч мене, й ми обоє прихилилися спинами до подушок і цмулили наш шлюбний ель, як слухняні діти, коли їх укладають до ліжка, а тим часом архієпископ закінчив свої молитви й відступив назад.

      Неохоче шлюбні гості стали виходити з кімнати, моя мати подарувала мені швидку прощальну усмішку й повела геть моїх сестер. Леді Марґарет покинула нас останньою, й коли вона рушила до дверей, я побачила, як вона подивилася назад на свого сина, ніби примушувала себе не повертатися назад, щоб іще раз обняти його.

      Я пригадала, як він розповідав мені, що протягом багатьох років він лягав до ліжка без її поцілунку і її благословення і що тепер вона любить проводжати його до ліжка. Я побачила, як вона завагалася на порозі, так ніби їй було нестерпно покинути його, і я всміхнулася їй, простягла руку й легенько поклала на плече її сина таким собі власницьким доторком.

      – На добраніч, високошанована мати, – сказала я. – На добраніч від нас обох.

      Я дозволила їй побачити, як я взяла гарний нічний комір її сина пальцями і тримала його, наче то був повідець мисливського собаки, що цілком належав мені.

      На мить вона зупинилася, дивлячись на нас, із ледь розтуленим ротом, затримавши дихання; поки вона там стояла, я нахилила голову до Генриха, ніби хотіла покласти її йому на плече. Він гордо всміхнувся, його обличчя зашарілося, йому було приємно усвідомлювати, що вона тішиться, бачачи свого сина, свого любого єдиного сина в шлюбному ліжку поруч із прекрасною нареченою, справжньою принцесою. Лише я зрозуміла, що бачити мене усміхненою в його ліжку їй було важко, це розбудило в ній ревнощі, які терзали її, наче вовк, що встромив зуби їй у живіт. Її обличчя скривилося, коли вона зачиняла за собою двері, й, коли клацнув замок і ми почули, як охоронці стукнули списами, поставивши їх на підлогу, ми обоє зітхнули, ніби чекали цієї миті, коли нарешті залишимося самі-одні. Я підвела голову й моя рука ковзнула з його плеча, але він зловив її й притиснув мої пальці до своєї ключиці.

      – Нехай вона буде тут, – сказав він.

      Щось у виразі мого обличчя остерегло його, що то була не ласка, а фальшива монета.

      – О що то було? Якийсь зловтішний дівочий трюк?

      Я прибрала руку.

      – Нічого, – сказала я.

      Він подивився на мене погрозливим поглядом, і на мить я злякалася, що розгнівала його й він наполягатиме, щоб підтвердити наш шлюб і взяти мене під натиском гніву, щоб зробити мені боляче й ще раз боляче. Але потім він пригадав, що я ношу в собі його дитину й він не повинен доторкатися до мене, поки я вагітна, й підвівся з ліжка, сердитий від образи, накинув на плечі розкішний шлюбний халат і сів біля вогню, підтягнув письмовий стіл до стільця й запалив свічку. Я зрозуміла, що весь день був для нього зіпсований цією однією хвилиною. Він оголосить день зруйнованим через цю хвилину, пам’ятатиме хвилину й забуде день. Він завжди так боявся спізнати розчарування – і воно підтвердило його песимізм. Тепер

Скачать книгу