Скачать книгу

Расті, нас покажуть у шестигодинних новинах! Героїчні санітари борються за…

      Але на цьому місці політ фантазії Дагі Твічела обірвався. Попереду – над місцем катастрофи, вирішив Расті – вертоліт шпортнувся. Расті встиг побачити на його борту номер 13 й емблему-око Сі-Бі-Ес. А вже наступної миті він вибухнув, пролившись вогняним дощем з безхмарного полуденного неба.

      – Боже-Ісусе, пробач! Я цього зовсім не хотів! – скрикнув Твіч, а слідом, якось зовсім по-дитячому, від чого навіть серце шокованого Расті здригнулося. – Оті мої слова я беру назад!

6

      – Мушу вже повертатися, – сказав Джендрон. Знявши з голови картуз Морських Псів, він витер ним собі закривавлене, закопчене, бліде обличчя. Ніс у нього так розпух, що став схожим на пучку великого пальця якогось велета. Очі дивилися з-посеред двох темних плям. – Вибач, але в мене скажено болить шнобель… ну, і я вже не такий молодий, як колись. А ще…

      Він здійняв руки вгору, та тут же їх і впустив. Вони стояли один проти одного, і Барбі обняв би цього дядька, поплескав би його по спині, якби була така можливість.

      – Збентежений до глибини основ, чи не так? – спитав він Джендрона.

      Джендрон реготнув.

      – Той вертоліт став останньою краплею.

      І вони разом подивилися в бік нового стовпа диму.

      Барбі з Джендроном пішли від шосе № 117 після того, як упевнилися, що там уже є кому надати допомогу Ельзі Ендрюс, єдиній, хто вижила в тій аварії. Вона принаймні не скидалася на тяжко поранену, хоча була явно приголомшена загибеллю своєї подруги.

      – Тоді вертайся. Повільно. Не поспішай. Відпочивай по дорозі, як відчуєш втому.

      – А ти далі?

      – Так.

      – Усе ще гадаєш, що зможеш знайти кінець цієї штуки?

      Барбі якусь хвилинку помовчав. Спершу він не мав щодо цього сумнівів, але тепер…

      – Маю таку надію, – врешті відповів він.

      – Ну тоді хай тобі щастить. – Джендрон махнув Барбі картузом, перш ніж надіти його на голову. – А я надіюся потиснути тобі руку раніше, ніж скінчиться цей день.

      – І я тобі теж, – сказав Барбі й замовк, задумався. – Можеш зробити мені послугу, коли дістанешся до свого мобільного?

      – Звісно.

      – Зателефонуй до армійської бази у Форті Беннінг[62]. Поклич офіцера зв’язку і скажи йому, що маєш справу до полковника Джеймса О. Кокса. Скажи, що це терміново, що ти дзвониш на прохання капітана Дейла Барбари. Запам’ятаєш?

      – Дейл Барбара – це ти. Джеймс Кокс – це він. Запам’ятав.

      – Якщо ти до нього додзвонишся… Я не певен, що тобі пощастить, але якщо… розкажи йому, що тут відбувається. Скажи йому, що, коли ніхто ще не зв’язався зі Службою нацбезпеки, він буде першим. Можеш це зробити?

      Джендрон кивнув.

      – Зроблю, якщо додзвонюся. Щасти тобі, солдате.

      Барбі радо обійшовся б без такого звертання, але натомість торкнувся пальцем свого чола. А тоді рушив далі шукати те, чого знайти вже не сподівався.

7

      Він знайшов лісову дорогу, яка йшла приблизно вздовж бар’єра.

Скачать книгу


<p>62</p>

Форт Беннінг – заснована 1918 року військова база неподалік міста Коламбас у штаті Алабама; головний центр навчання піхотинців, десантників та інших родів військ армії США.