Філософські етюди - Оноре де Бальзак Бібліотека світової літератури

Скачать книгу

мене кохаєш! – сказала вона й залилася слізьми.

      Проявивши стільки мужності, коли треба було приховати своє страждання, вона уже не знайшла в собі сили, щоб стримати радість.

      – О, відпустіть її зі мною на хвилину, – сказав старий художник, – і ви порівняєте її з моєю Катрін. Я згодний на ваші умови.

      У словах Френхофера все ще відчувалася любов до створеної його пензлем жінки. Видно було, що він пишається красою своєї Нуазези і наперед тішиться тріумфом, який його творіння здобуде над прегарною дівчиною з плоті й крові.

      – Не відмовляйтеся від свого слова! – вигукнув Порбус, плеснувши Пуссена по плечу. – Плоди кохання недовговічні, плоди мистецтва безсмертні.

      – Хіба я для нього не більше, ніж просто жінка? – сказала Жілетта, пильно подивившись на Пуссена й на Порбуса.

      Вона гордо підвела голову й кинула на Френхофера палахкотючий погляд, та раптом помітила, що її коханий милується картиною, яка здалася йому полотном Джорджоне, коли він уперше сюди прийшов.

      – Гаразд, я піду з вами, – сказала вона. – На мене він ніколи так не дивився.

      – Діду, ти бачиш оцей кинджал? – озвався Пуссен, якого Жілеттин голос пробудив із задуми. – Він прониже твоє серце, тільки-но ця дівчина скрикне, потім я підпалю твій дім, і ніхто з нього не вийде. Ти мене зрозумів?

      Ніколя Пуссен був похмурий, і його слова звучали грізно. Ця погроза, а надто жест, яким вона супроводжувалася, заспокоїли Жілетту, й дівчина майже простила молодому художникові за те, що він приносить її в жертву мистецтву та своєму славному майбутньому.

      Порбус і Пуссен залишилися за дверима майстерні. Вони стояли, мовчки позираючи один на одного. Правда, спершу автор «Марії Єгипетської» дозволив собі кілька вигуків: «Роздягається… Він велить їй повернутися до світла… Порівнює її з…» – та незабаром він замовк, побачивши, яким глибоким смутком затьмарилося обличчя Пуссена. І хоч старі художники нехтують подібні забобони, такі дріб’язкові у порівнянні з мистецтвом, Порбус у ці хвилини захоплювався поведінкою Пуссена – таким милим і наївним він здавався. Стискаючи руків’я свого кинджала, молодик майже притулився вухом до дверей. Стоячи отак у тіні, художники скидалися на двох змовників, які чекають слушної миті, щоб убити тирана.

      – Заходьте, заходьте, – сказав їм старий, сяючи від щастя. – Моє творіння досконале, й тепер я можу з гордістю показати його. Ніколи жоден художник не створить пензлем на полотні суперниці для моєї Катрін Леско, прекрасної куртизанки.

      Охоплені нетерплячою цікавістю, Порбус і Пуссен вибігли на середину просторої майстерні, де все вкрилося порохом, де панував цілковитий безлад, а на стінах то там, то там висіли картини. Спочатку вони зупинилися обидва перед зображенням напівголої жінки в людський зріст, яке привело їх у захват.

      – О, на цю річ не звертайте уваги, – сказав Френхофер. – Тут я набивав руку, вивчаючи позу, картина нічого не варта. А ось тут мої помилки, – провадив він, показуючи на чудесні композиції,

Скачать книгу