LITMIR.BIZ

Скачать книгу

мав їй передати. Ви, мабуть, посмієтеся з моєї німецької екзальтованості, але я побачив високу й трагічну драму в тому, що останнє «прощай», послане з однієї могили в іншу, залишиться похованим у вічній таємниці, й ніхто у світі його не почує, як ніхто не чує крику подорожнього в пустелі, коли на нього зненацька нападе лев.

      – А якби вас підвели до одного з гостей, що тут зібралися, і сказали: «Ось він – убивця!»? Хіба в цьому не було б нової драми? – запитав я, уриваючи його.

      Гер Герман узяв свого капелюха й пішов.

      – Ви по-хлоп’ячому несерйозні у своїх висновках, – сказала мені моя сусідка. – Гляньте на Тайфера! Бачите? Сидить у кріслі біля каміна, а мадемуазель Фанні підносить йому чашку кави. Він усміхається. Хіба вбивця, для якого розповідь про цю драму була б мукою, міг би зберігати такий спокій? Дивіться, у нього цілком патріархальний вигляд!

      – Справді, але запитайте в нього, чи був він у Німеччині, коли там ішла війна?

      – А чом би й не запитати?

      І з тією зухвалістю, на яку здатна майже кожна жінка, коли її приваблює або збуджує якась таємниця, моя сусідка підійшла до колишнього постачальника.

      – Вам доводилося бувати в Німеччині? – спитала вона.

      Тайфер мало не впустив із рук чашку.

      – В Німеччині? Ні, не доводилося.

      – Що ти говориш, Тайфере! – урвав його банкір. – Адже ти постачав провіант під час Ваграмської кампанії!

      – А, справді, – відповів Тайфер. – Того разу я там таки був.

      – Ви помиляєтеся. Він людина порядна, – сказала моя сусідка, повернувшись до мене.

      – Ну, стривайте! – вигукнув я. – Ще сьогодні я витягну душогуба з багнюки, в яку він упірнув, щоб заховатися!

      Щодня на наших очах відбувається духовний феномен напрочуд глибокої значущості, але такий простий, що ніхто на нього не звертає уваги. Якщо в чиїйсь вітальні сходяться двоє чоловіків, причому один з них має право ненавидіти або зневажати другого, бо знає про нього якийсь інтимний і нікому не відомий ганебний факт, розгадав його приховану вдачу або навіть готує йому помсту, – двоє таких чоловіків завжди розгадають один одного і відчують, яка безодня розділяє їх чи має розділяти. Вони мимоволі стежать один за одним, перебувають у постійній напрузі, погляди й жести видають їхні наміри, й обох, наче магнітом, їх тягне один до одного. Я не знаю, що притягує дужче: помста чи злочин, ненависть чи кривда. Подібно до священиків, які не можуть правити месу в присутності злого духа, обидва вони тримаються напружено, підозріливо. Один з них виявляє підкреслену чемність, другий похмуро мовчить – не знаю, котрий із двох; один червоніє або блідне, другий тремтить. Часто месник поводиться так само боягузливо, як і його жертва. Мало хто здатний скоїти зло, навіть у разі потреби; і більшість мовчать чи прощають з відрази до скандалів або остерігаючись трагічної розв’язки. Ось у такому взаємопроникненні душ і почуттів і розпочалася таємна боротьба між колишнім постачальником та мною. Після першого запитання, з яким я звернувся до нього під час розповіді гера Германа, він уникав моїх

Скачать книгу