LITMIR.BIZ

      Не жаль мені, хай серце розіб’є

      Загублена любов! хоч промінь б’є

      Круг тебе з самоцвітів, – не жалкую:

      Я бачу твого серця ніч тяжкую.

      Давно се знаю. Бачив я у сні:

      В тім серці ніч, – не промені ясні;

      Те серденько гризе змія страшенна!…

      Я бачив, любая, що ти нужденна.

      Так, ти нещасна! і не жаль мені.

      Обоє, люба, ми нещасні мусим буть,

      Поки розіб’є смерть серця сумні, —

      Обоє, люба, ми нещасні мусим буть.

      Я бачу, погляд твій палає від погорди,

      Усмішка на устах немов змія,

      Здіймаються високо груди горді, —

      Одна нещасна ти, нещасна, як і я.

      Усмішка гостра, а однак сумна,

      І гасне погляд твій, од сліз, мабуть,

      А в гордих грудях рана потайна, —

      Обоє, люба, ми нещасні мусим буть!

      Сопілки й сурми грають,

      І скрипочка заводить;

      Ох, то ж моя кохана

      Танок весільний водить!

      Там бубни й джоломійки

      Бринять, дзвенять, лунають;