LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      І брагу кухликом тягли;

      Та і горілочку хлистали, —

      Насилу із-за столу встали

      І спати послі всі лягли.

      Венера, не послідня шльоха,

      Проворна, враг її не взяв,

      Побачила, що так полоха

      Еол синка, що аж захляв;

      Умилася, причепурилась

      І, як в неділю, нарядилась,

      Хоть би до дудки на танець!

      Взяла очіпок грезетовий

      І кунтуш з усами люстровий,

      Пішла к Зевесу на ралець.

      Зевес тогді кружав сивуху

      І оселедцем заїдав;

      Він, сьому випивши восьмуху,

      Послідки з кварти виливав.

      Прийшла Венера, іскривившись.

      Заплакалась и завіскрившись,

      І стала хлипать перед ним:

      "Чим пред тобою, милий тату,

      Син заслужив таку мій плату?

      Ійон, мов в свинки грають їм.

      Куди йому уже до Риму?

      Хіба як здохне чорт в рові!

      Як вернеться пан хан до Криму,

      Як жениться сич на сові.

      Хіба б уже та не Юнона,

      Щоб не вказала макогона,

      Що й досі слухає чмелів!

      Коли б вона та не бісилась,

      Замовкла і не комизилась,

      Щоб ти се сам їй ізвелів".

      Юпітер, все допивши з кубка,

      Погладив свій рукою чуб:

      "Ох, доцю, ти моя голубка!

      Я в правді твердий так, як дуб.

      Еней збудує сильне царство

      І заведе своє там панство:

      Не малий буде він панок.

      На панщину ввесь світ погонить,

      Багацько хлопців там наплодить

      І всім їм буде ватажок.

      Заїде до Дідони в гості

      І буде там бенкетовать;

      Полюбиться її він мосці

      І буде бісики пускать.

      Іди, небого, не журися,

      Попонеділкуй, помолися,

      Все буде так, як я сказав".

      Венера низько поклонилась

      І з панотцем своїм простилась,

      А він її поціловав.

      Еней прочумався, проспався

      І голодранців позбирав,

      Зовсім зібрався і уклався,

      І, скілько видно, почухрав.

      Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,

      І море так йому огидло,

      Що бісом на його дививсь:

      "Коли б, — каже, — умер я в Трої,

      Уже б не пив сеї гіркої

      І марне так не волочивсь".

      Потім, до берега приставши

      З троянством голим всім своїм,

      На землю з човнів повстававши,

      Спитавсь, чи є що їсти їм.

      І зараз чогось попоїли,

      Щоб на путі не ослабіли;

      Пішли, куди хто запопав.

      Еней по берегу попхався

      І сам не знав, куди слонявся,

      Аж гульк — і в город причвалав.

      В тім городі жила Дідона,

      А город звався Карфаген,

      Розумна пані і моторна,

      Для неї трохи сих імен:

      Трудяща, дуже працьовита,

      Весела, гарна, сановита,

      Бідняжка — що була вдова;

      По городу тогді гуляла,

Скачать книгу