Невольник - Тарас Шевченко

Скачать книгу

ягняточком біжить

      До річечки собі напитись.

      А річечка його взяла

      Та в Дніпр широкий понесла,

      А Дніпр у море, на край світа

      Билину море покотило

      Та й кинуло на чужині.

       І жаль тобі її стане,

      Малої билини.

      Підеш собі зажурившись

      Гаєм по долині,

      Гай шепоче, гнуться лози

      В яру при дорозі,

      Думи душу осідають,

      І капають сльози.

      І хочеться сповідатись,

      Серце розповити,

      І хочеться… Боже милий!

      Як хочеться жити,

      І любити твою правду,

      І весь світ обняти!

      Благо тобі, друже-брате,

      Як є в тебе хата.

      Благо тобі, як у хаті

      Є з ким розмовляти.

      Хоч дитина немовляща,

      І воно вгадає

      Твої думи веселії…

      Сам Бог розмовляє

      Непорочними устами.

      А тобі, мій одинокий,

      Мій друже єдиний,

      Горе тобі на чужині

      Та на самотині.

      Хто з тобою заговорить,

      Привітає, гляне?..

      Кругом тебе простяглася

      Трупом бездиханним

      Помарнілая пустиня,

      Кинутая Богом.

[Друга половина 1849,Кос-Арал]

      * * *

      Лічу в неволі дні і ночі

      І лік забуваю.

      О Господи, як-то тяжко

      Тії дні минають.

      А літа пливуть меж ними,

      Пливуть собі стиха,

      Забирають за собою

      І добро і лихо!

      Забирають, не вертають

      Ніколи нічóго!

      І не благай, бо пропаде

      Молитва за Богом.

      І четвертий рік минає

      Тихенько, поволі,

      І четверту начинаю

      Книжечку в неволі

      Мережати, – змережаю

      Кров’ю та сльозами

      Моє горе на чужині,

      Бо горе словами

      Не розкажеться нікому

      Ніколи, ніколи,

      Нігде нá світі! Нема слов

      В далекій неволі!

      Немає слов, немає сльоз,

      Немає нічого.

      Нема навіть кругом тебе

      Великого Бога!

      Нема на що подивитись,

      З ким поговорити.

      Жить не хочеться на світі,

      А сам мусиш жити.

      Мушу, мушу, а для чого?

      Щоб не губить душу?

      Не варт вона того жалю.

      Ось для чого мушу

      Жить на світі, волочити

      В неволі кайдани!

      Може, ще я подивлюся

      На мою Украйну…

      Може, ще я поділюся

      Словами-сльозами

      З дібровами зеленими!

      З темними лугами!

      Бо немає в мене роду

      На всій Украïні,

      Та все-таки не ті люде,

      Що на цій чужині!

      Гуляв би я понад Дніпром

      По веселих селах

      Та співав би свої думи,

      Тихі, невеселі.

      Дай дожити, подивитись,

      О Боже мій милий!

      На лани́ тії зелені

      І тії могили! А не даси, то донеси

      На мою країну

      Мої сльози; бо я, Боже!

      Я

Скачать книгу