ТОП просматриваемых книг сайта:
Сповідь з того світу. Ярослав Яріш
Читать онлайн.Название Сповідь з того світу
Год выпуска 2015
isbn 978-966-03-7361-7
Автор произведения Ярослав Яріш
Серия Історія України в романах
Издательство ""Издательство Фолио""
– Чого тобі треба?
– Я прийшов по неї.
– Опа-ча, – вишкірився степовик. – Вона зробила свій вибір, так що ти тут нічого не зробиш, білий! Вали звідси!
– Я не відступлюся, – твердо відповів Михайло.
Демон перестав шкіритися, натомість нагнав на себе страшну гримасу гніву.
– Не жартуй зі мною, Михаїле! Нас тут четверо, а ти – сам-один! Сила – за нами!
На підтвердження цих слів позаду Недолі стали Біда, Лихо і Малий. Михайло мовчав, навіть не думаючи відступати. Недоля добре це бачив, тому вів далі:
– Ти готовий віддати своє життя за оцю жінку? Вона ще трохи – і буде наша. Ти не бачив, як блиснули її очі, коли обрин сказав їй про царство, про розкіш. Про життя! Вона лише жінка, а жінки завжди лягають під сильнішого. Тому, мій білий друже, зникають цілі народи, хоча люди залишаються. Асиміляція… Те ж саме чекає і тутешніх русинів.
– А як же пророцтво? Як же Андрій, що стояв зі своїм хрестом на Дніпрових кручах?
Недоля удавано засміявся:
– Це все байки…
– Не бреши, демоне! Тут іще будуть стояти міста християнські із церквами золотоверхими. А що до жінки – вона не дасться. Не всі такі! Так, люди є різні, але Він помер за їхні гріхи, я ж готовий накласти головою за їхню надію!
Демон зареготав цього разу щиро, і регіт його сколихнув цю мертву тишу і луною покотився понад річкою.
– Тоді давай поб’ємося об заклад!
…Правила були давно відомі. Руки Михайло чорному не потиснув, але його слово важило набагато більше.
– Згода!
У ту ж мить сокира продовжила свій смертоносний політ, однак Михайло перехопив її лівою рукою і запустив назад: Недоля й незчувся, як сталеве лезо пролетіло над його головою і вп’ялося в дерево. Усе навколо ожило, навіть вітер знову почав колихатися у верховітті дерев.
– Ще побачимося, – мовив Михайло і зник.
– Відпусти її, – наказав Недоля, потираючи руки. Половий опустив меча.
– Іди звідси.
Жінка ще не до кінця зрозуміла, що сталося, однак долю випробовувати не стала. Затуливши руками розхристану сорочку, вона поволі встала і покрокувала геть. Обри один за одним розступилися перед нею.
Знову пішов холодний дощик…
Розділ 1
Марія
Тут усе перемішалося: час, люди, звичаї, історія. Здавалося, що хтось просто перезавантажив систему – і вона видавала, викидала різні результати, перебираючи їх, перетасовуючи, не в змозі вибрати з-поміж них оптимальний. Та хіба ж реально було усе це систематизувати, розкласти по якихось поличках, комірках, позначити нулями й одиничками? НІ! Не цього разу, бо все це творилося не в надрах процесора, не на моніторі, а просто перед моїми очима, навколо мене, в моїй голові та душі. Замість мирного гудіння системного блока тихо стукало серце в грудях, а замість лампочок індикаторів мені блимало здаля світло в кінці тунелю…
Історія, що вам хочу розказати, доволі дивна, і ваше право – вірити чи посміятися. Життя людині дається лише раз,