LITMIR.BIZ

      Не множністю картин уславлених майстрів

      Я завжди вкрасити жадав свою обитель,

      Щоб повагом про них вів бесіду цінитель,

      І забобонно гість од здивування млів.

      У затишку своїм я бачити хотів

      Один-єдиний твір, щоб зору полонитель

      Він був, щоб з полотна на плин моїх трудів

      Повільних, наче з хмар, Пречиста й наш Спаситель —

      Вона – з величністю, Він – з мудрістю в очах —

      Дивились, лагідні, в божественних світлах,

      Одні, без ангелів, під пальмою Сіону.

      Здійснилося. Творець, що знає глиб начал,

      Тебе послав мені, тебе, мою Мадонну,

      Правдивої краси правдивий ідеал.

      Ліцинію, дивись: на бистрій колісниці,

      В лавровому вінку, в блискучій багряниці,

      Ветулій молодий по вулиці летить;

      Розсівся гордо він, задивлений в блакить,

      До нього юрмища в поклонах підступають,

      А ліктори народ нещасний розганяють!

      Дивись: підлесників, сенаторів ряди

      Шлють погляди низькі гуртом в його сліди,

      Ждуть, ловлять усмішку, біжать за ним щомога,

      Вітають жест його, неначе ласку Бога;

      І діти, і старі діди на костурах,