Скачать книгу

задзеленчав.

      Харрі взяв слухавку.

      – Це Хаген. Щойно нам повідо…

      Харрі поклав слухавку.

      Телефон знову задзеленчав. Харрі визирнув у вікно. Сестреняті він ще не телефонував. А чому? Бо не хотів показуватися на очі молодшій сестрі – своїй найвідданішій та беззастережній шанувальниці. Жінці, яку, за її ж власним висловом, «зачепив синдром Дауна» і яка, утім, була спроможна упоратися зі своїми життєвими негараздами незрівнянно краще за нього. Вона була єдиною людиною, кого він ніяк не міг розчарувати.

      Телефон стих. І знову задзеленчав.

      Харрі рвучко схопив слухавку:

      – Ні, шефе. Моя відповідь – ні. Я не беруся за цю справу.

      На тому боці дроту на мить усе стихло. А потім незнайомий голос промовив:

      – Це з Енергетичної компанії Осло. Пане Холе?

      Харрі подумки вилаявся.

      – Слухаю.

      – Ви не сплатили рахунки, які ми вам висилали, й ви знехтували нашим застереженням. Я телефоную, щоб повідомити, що сьогодні о дванадцятій ми відключаємо вашу квартиру за адресою Софієсгате, п’ять, від електропостачання.

      Харрі мовчав.

      – Вам відновлять електропостачання, щойно на наш рахунок надійде відповідна сума.

      – Яка становить?…

      – Враховуючи відсотки, пеню, платню за відключення, вона становить чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят три крони.

      Тиша.

      – Ви мене чуєте?

      – Так, чую. Наразі я не маю таких коштів.

      – Суму, якої бракує, стягнуть за рішенням суду. Сподіваємося, що температура на вулиці не сягне нижче нуля. Чи не так?

      – Так, – згодився Харрі й поклав слухавку.

      Сирена на вулиці залунала гучніше, а потому стихла.

      Харрі знову ліг. Чверть години пролежав, заплющивши очі. Потім здався, знов одягнувся і вийшов з квартири, щоб сісти на трамвай, який прямував до Державної лікарні.

      Розділ 11

      Роздруківка

      Прокинувшись сьогодні вранці, я знав, що знову був там. Уві сні все завжди так: ми простяглися на землі, кров юшить, а коли я повертаю голову, то бачу, що вона стоїть там і дивиться на нас. Дивиться журливо, ніби лише зараз усвідомила, хто я, викрила мене і побачила, що я не той, хто їй потрібен.

      Поснідав із добрим апетитом. Читаючи телетекст: «У Фрогнер-парку у басейні для стрибків у воду знайдено тіло жінки – депутата стортингу». Сайти Інтернет-газет сповнені інформацією. Треба роздрукувати, зробити вирізку.

      Незабаром на головних сторінках Інтернет-видань з’явиться ім’я. Донині так зване поліцейське розслідування було сміховинним, таким аматорським, що радше дратувало, ніж захоплювало. Але тепер вони нарешті вдадуться до усіх своїх ресурсів і припинять гратися у нишпорок, як із Боргні та Шарлоттою. Як не крути, Маріт Ульсен була депутаткою стортингу. Час їм братися за розум. Адже вже обрано наступну жертву.

      Розділ 12

      Місце злочину

      Харрі

Скачать книгу