Спаситель - Ю Несбьо Інспектор Харрі Холе

Скачать книгу

Ліжко та триразове харчування за тисячу двісті крон на місяць. Й за місяць-два його обіцяли взяти у програму лікування метадоном. Потому він знов зник, а коли я зателефонував у Притулок, мені сказали, що він утік, не заплативши за помешкання, а згодом… згодом він заявився до нас. З пістолетом.

      – Й тоді ви наважились?

      – Він уже був пропащим. Я втратив сина. Я не міг дозволити, щоб він забрав її з собою.

      – Як ви знайшли його?

      – Не на Платі. Я знайшов його біля «Ейки», сказав, що хочу придбати у нього пістолет. Зброя була при ньому, він показав пістолет і хотів зразу отримати гроші. Але я відповів, що при собі грошей не маю, мовляв, зустріньмося біля задньої брами контейнерного складу наступного вечора. Знаєте, а мені втішливо, що ви… що я…

      – Скільки? – спитав Харрі.

      – Перепрошую?

      – Скільки ви мали намір заплатити?

      – П’ятнадцять тисяч крон.

      – І…

      – Він прийшов. Виявилось, що набоїв у нього немає і, як він сам зізнався, взагалі не було.

      – Але ви, певна річ, завбачили це, та ще й калібр стандартний, тож добути набої було неважко, адже так?

      – Авжеж.

      – Спочатку ви заплатили йому?

      – Що?

      – Нічого, пусте.

      – Зрозумійте мене, це завдавало страждань не лише нам з Перніллою. Для Пера теж кожен день був пекельним. Мій син уже помер й лише чекав, аби хтось зупинив йому серце, котре ніяк не спиняло биття. Чекав…

      – Спасителя.

      – Так. Саме так. Спасителя.

      – Але ж це не ваша справа, Голмене.

      – Так. Це справа Господня. – Голмен, опустивши голову, щось пробурмотів.

      – Як ви сказали?

      Голмен підвів голову, але погляд його блукав у просторі, ні на чому не спиняючись.

      – Але якщо Господь не робить своєї справи, її мусить зробити хтось замість нього.

      На вулиці брунатні сутінки повили жовті ліхтарі. Коли випадав сніг, в Осло навіть уночі було ясно. Звуки були ніби загорнені у бавовну, а сніг поскрипував, мов феєрверк удалині.

      – Чому ми не забрали його? – спитав Халворсен.

      – Він не замірюється тікати, натомість має дещо розповісти дружині. За годину-дві пошлемо за ним машину.

      – А він просто-таки артист.

      – Невже?

      – Але ж ридав, коли ти повідомив про синову смерть, хіба ні?

      Харрі замислено захитав головою:

      – Тобі ще чимало треба вчитися, Молодший.

      Халворсен спересердя ко5пнув сніг.

      – То просвіти мене, о наймудріший.

      – Вбивство – це такий винятковий вчинок, що люди витісняють його зі свідомості, сприймаючи як напівзабуте жахіття. Я чимало разів бачив таке. Лише коли про це розповість інша особа, убивця, врешті, усвідомлює, що це існує не лише у його голові, а трапилось насправді.

      – Еге ж. Утім, все одно холоднокровний добродій.

      – Хіба ти не зауважив, що він геть розчавлений. Певно, Пернілла мала рацію, кажучи, що з них двох саме він любив сина більше.

      – Любив? Убивця? – Голос у Халворсена мало не

Скачать книгу