LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ретельно перевірили кожен паспорт, переконавшись, що всі візи в порядку. Щойно виконали своє завдання, як один із них побажав: «Хорошого дня», та інтонація свідчила, що він не це має на увазі.

      Водій автобуса так і не перемкнув першої передачі, просунувшись іще на триста ярдів до східнонімецького кордону, де знову зупинився. Цього разу в салон зайшли троє офіцерів у пляшково-зеленій формі, шкіряних чоботях до колін і кашкетах. Жоден із них не посміхнувся.

      Вони довше перевіряли кожен паспорт, аби переконатися, що кожна віза має правильно вказані дати та печатки, перш ніж один із них ставив галочку проти імені у своєму планшеті й переходив до наступного пасажира. Джайлз не виявив жодних емоцій, коли один із офіцерів попросив його показати паспорт і візу. Він уважно перевірив документ, а потім поставив галочку навпроти імені Беррінґтон. Значно довше він розглядав паспорт Карін, а потім поставив їй кілька запитань. Оскільки Джайлз не міг зрозуміти жодного слова, які промовляв охоронець, тож він неабияк занепокоївся, доки не поставили галочку і навпроти імені Карін Пенґеллі. Джайлз мовчав увесь час, поки всі троє офіцерів вийшли з автобуса, дверцята зачинилися, і автобус перетнув широку жовту смугу, яка вказувала на те, що вони перетинають кордон.

      – Вас вітає Східний Берлін! – оголосив водій, явно не підозрюючи іронії у власних словах.

      Джайлз підвів погляд на високі цегляні вежі, заселені озброєною охороною, що споглядали на грубий бетонний мур, увінчаний колючим дротом. Йому було шкода його ув’язнених громадян.

      – Про що він вас питав? – поцікавився Джайлз.

      – Хотів знати, де саме я живу в Англії.

      – Що ви йому сказали?

      – У Парсонс-Ґрін.

      – Чому саме Парсонс-Ґрін?

      – Бо я там жила, коли вивчала англійську мову в Лондонському університеті. Він, мабуть, подумав, що я ваша коханка, бо ім’я вашої дружини все ще вказане у вашому паспорті. На щастя, бути чиєюсь коханкою не є злочином у Східній Німеччині. Поки що.

      – Хто б повіз свою коханку до Східного Берліна?

      – Тільки той, хто намагається її витягнути.

      Джайлз завагався, перш ніж поставити наступне запитання.

      – Ми обговоримо подробиці того, що робитимемо далі, коли дійдемо до готелю?

      – У цьому не буде потреби, – відповіла жінка. – Я зустрічалася з Карін кілька днів тому, коли міністр проводив двосторонні перемовини зі своїм колегою, тому все, що вам варто зробити, це залишатися на своєму місці під час обіду й переконатися, що всі певні, що ви насолоджуєтесь їжею, і не забувайте аплодувати виступу генерального секретаря. Решту залиште нам.

      – Але… – почав було Джайлз.

      – Ніяких але, – твердо промовила жінка. – Краще, щоб ви нічого про мене не знали.

      Джайлз хотів би запитати у неї, що іще вона знає про Карін, але вирішив, що це, мабуть, verboten[18]. Хоча йому все ще було цікаво, чому…

      – Не можу навіть сказати, наскільки вдячний вам за те, що ви робите, – прошепотів Джайлз, – і для

Скачать книгу