Скачать книгу

у чорних куртках та пікейних краватках – було ж саме свято – і почали недоладно розпитувати. Юний Арчі Гаркер відзначився тим, що пішов у двір і спробував зазирнути під спущену штору. Хоч він не міг анічогісінько побачити, проте вдавав, ніби щось розгледів; і до нього приєдналися ще кілька молодих айпінгців.

      Погода того дня була чудова. Уздовж вулиці стояли вряд десь дванадцять лотків і тир для стрільби, а на траві біля кузні – три жовто-коричневі фургони, і кілька мальовничо вдягнених чоловіків та жінок ставили ціль для метання в неї кокосових горіхів. Чоловіки були в синіх светрах, дами – в білих фартушках і модних капелюшках з великими перами. Оджер із шинку «Червона лань» і містер Джегерс, швець, який торгував також старими велосипедами, протягували впоперек дороги гірлянду з прапорцями, – ту саму, що залишилася від святкування п’ятдесятиріччя королеви Вікторії.

      А в вітальні, куди проходив тільки тоненький жмут сонячного проміння, Незнайомець, напевне, голодний, а може, й наляканий, пріючи в своїх пов’язках, розглядав крізь скло окулярів папери, дзвенів брудними пляшками і часом завзято кляв невидних зсередини хлопчаків, що товклися під вікнами. У кутку біля каміна лежали скалки кількох розбитих пляшок, і в повітрі стояв їдкий запах хлору. Ось і все, що було відомо з розмов і з того, що побачили цікаві, увійшовши до вітальні.

      Під полудень Незнайомець несподівано відчинив двері своєї кімнати і став на порозі, пильно дивлячись на трьох-чотирьох людей, що були в буфеті.

      – Місіс Гол! – гукнув він.

      Хтось боязко пішов покликати місіс Гол.

      Вона з’явилася досить швидко, трохи задихана, але через те ще більше розлючена. Гол досі не повернувся. Вона давно вже обміркувала цю сцену і прийшла з маленькою тацею, на якій лежав неоплачений рахунок.

      – Ви просите подати вам рахунок, сер? – спитала вона.

      – Чому мені не приносили снідати? Чому не приготували мені нічого їсти і не озивалися на мої дзвінки? Ви думаєте, я можу жити не ївши?

      – А чому ви не сплатили за моїм рахунком? – відповіла місіс Гол. – Ось що хочеться мені знати.

      – Я три дні тому сказав вам, що чекаю переказу і…

      – А я три дні тому сказала вам, що не хочу чекати ніякого переказу. Вам нічого нарікати, що запізнюється сніданок, коли п’ять днів не сплачуєте за рахунком.

      Незнайомець лайнувся – коротко, але цілком виразно.

      – Ви там не надто! – почулося з буфету.

      – І я буду вдячна вам, сер, якщо ви свої лайки залишите при собі, – сказала місіс Гол.

      Незнайомець зараз більше ніж будь-коли скидався на розлюченого водолаза в скафандрі. Всі присутні відчували, що місіс Гол бере над ним гору. І його подальші слова ствердили це.

      – Послухайте, моя мила… – почав Незнайомець.

      – Я вам не «мила»! – огризнулася місіс Гол.

      – Я ж казав вам, що не одержав іще переказу.

      – Знаємо ми такі перекази! – сказала місіс Гол.

      – Але ж у кишені в мене…

      – Три дні тому ви заявили, що у вас на соверен не набереться.

      – А

Скачать книгу