LITMIR.BIZ

Скачать книгу

щоб віддихатися, – схоже, він іще не дійшов додому, – скажи, ти спілкувалася з татом останнім часом?

      – Ні.

      – Отож. І як він жив – не знаєш, правда?

      – Правда, – настрій Ляни остаточно зіпсувався.

      – Тоді скажу зі своєї поліцейської практики – «шерше ля фам».

      – Тобто?

      – Тобто-тобто, – передражнив її Дмитро. – Шукайте жінку.

      Ляна мовчала. Дмитро вичекав паузу і продовжив:

      – Ти не припускала, що твій тато міг мати якісь стосунки? Він міг сам дати ключ від квартири якійсь жіночці, а та не наважувалася зайти у твоїй присутності.

      – І не прийшла на похорон? Дивні, скажу тобі, це були стосунки. Та й відбиток взуття навряд чи жіночий.

      – А якщо кросівки?

      – Варіант, – знизала плечима Ляна.

      – Слухай, ну, може, вона одружена чи щось таке. Не хотіла, щоб її викрили. А в квартиру прийшла за якимись своїми речами. Знаєш, скільки я таких історій на власні очі бачив.

      Розмова з Дмитром нітрохи не заспокоїла. Її батько – герой любовної історії? А, власне, чом би й ні? Та хоча б тому, – переконувала себе Ляна, що в цій квартирі немає жоднісіньких слідів перебування жінки. Більше того – нормальна жінка тут би здуріла. І відразу б перемила всі ці липкі ручки кухонних шкафчиків.

      Ляна, ніби щоб переконатися у своїх висновках, торкнулася до однієї з них. Ручка була чиста! Перемацала решту – усі ручки кухонних шкафчиків тепер не липли. Ляна принюхалася: в повітрі ледь вловимо пахло якоюсь побутовою хімією. Усі ручки шафок хтось ретельно помив.

      Дівчина впала на диван й охопила голову руками: очманіти!

      Вранці наступного дня Ляна знайшла в кладовці молоток і два крихітних цвяхи, вбила їх у одвірки на рівні десяти сантиметрів від підлоги і зав’язала між цвяхами нитку. Така пастка мала б виказати, якби до квартири без неї хтось увійшов. Двері відчиняються всередину, тож не розірвати нитку при цьому неможливо. Колись таким чином вони з друзями охороняли «свою» територію в підвалі – покинуту кимось комірчину, місце, де могли гратися лише мешканці цього будинку, а зайдам було зась.

      Ляна вирішила також перевірити версію Дмитра. На щастя, із самого ранку бабусі під під’їздом були на «бойовому посту».

      – Слухайте, – підсіла до них після традиційного обміну вітаннями, – дещо вас запитаю. Ви ж тут, – зробила паузу, щоб обдумати, як сформулювати питання й не образити жіночок, – ви ж тут багато часу проводите, всіх знаєте. Скажіть, у мого батька хтось був?

      – Хто був? – старенька жіночка повільно повернула в її бік голову.

      – Ну, жінка. Коханка. Не знаю, як ще сказати.

      – Була тут одна, – жіночка підняла вказівний палець вгору, а її подруга ствердно закивала головою. – Приходила кілька разів. Молода така, туфлі на обцасах височенних. Я спочатку навіть думала, може, то ти, тобто донька його. А вже потім все сталося, і ти приїхала.

      Ляну ніби вдарили чимось по голові: отже, жінка таки існує.

      – Як вона виглядала? – не знати навіщо перепитала в жіночок.

      – Як-як.

Скачать книгу