LITMIR.BIZ

Это продолжение книги «Записки ведущего» часть 1, в которой выпускник ВУЗа, становится известным инженером в своей области, временами работает вместе с людьми, которые стали легендарными в космическом двигателестроении. Затем меняет место постоянного жительства, переходит работать в другую организацию и вновь становится ведущим инженером, но жизнь вновь его сводит с бывшими коллегами и опять удаётся создать что -то новое и нужное для страны того времени.

Подробнее

4-х серийный фильм посвящен легендарному тренеру, создателю русской школы хоккея Анатолию Владимировичу Тарасову. Сценарий фильма охватывает период с 1947-го по 1972-й годы. Зарождение, становление и блестящие победы русской школы хоккея, в то время, когда сборной СССР руководили А. Чернышов и А. Тарасов.

Подробнее

Подробнее

«Застій» одні згадують як період спокою, «золоту» добу розвиненого соціалізму, інші – як лихоліття, яке «глушили оковитою». У цей період масово пішло з життя покоління, яке на власному досвіді пам’ятало революційні події 1917 року, трансформацію Російської імперії в СРСР і катастрофу Першої Української Республіки. Відповідно, героїку революції змінив всеохопний культ Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Разом з тим представники молодого радянського покоління з різних причин і кожен по-своєму відчували: далеко не все гаразд зі звичною всім дійсністю! Але розбиратися з негараздами потрібно вкрай обережно, щоб не наразитися на всесильний КДБ… Щоб не розділити сумну долю «шістдесятників», яких «виправляли» вже не тільки в таборах, але і в психіатричних лікарнях. Щоб не бути розтоптаним, як паростки «Празької весни». Хто міг – той намагався втекти за кордон. Решта ж призвичаювалася до нових умов…

Подробнее

П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934–1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»). Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю. Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця… Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.

Подробнее

Анна Корецька та Софія Ружинська – жінки енергійні, сильні й заможні. Вони тримають у своїх тендітних руках і власну долю, і власні можливості, і власні статки. Відомо, що поведінка русинських аристократок вирізняла їх з-поміж представниць інших народів Європи: пані на українських теренах мали набагато більші свободи і права, які гарантував їм Литовський статут. Однак вони ще й розділяли обов’язки порівну із чоловіком, а часто виступали і чільницями роду. Але героїні цього роману живуть не лише повинностями чи господарськими турботами, найголовніша їхня рушійна сила – сильні почуття. Часом вони навіть сильніші понад усе. Тож перед читачем новий «раунд» протистояння двох енергійних жінок і… нові пригоди у дусі романів славнозвісного Дюма. Хоча, гадаємо, великому французові і на думку не могли спасти такі пристрасті, дуелі і… справжнє рукотворне ЗОЛОТО.

Подробнее

У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.

Подробнее

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман, який автор повністю відновив.

Подробнее

20 февраля 1933 года. Суровая берлинская зима. В Рейхстаг тайно приглашены 24 самых богатых немецких промышленника. Национал-социалистической партии и ее фюреру нужны деньги. И немецкие капиталисты безропотно их дают. В обмен на это на их заводы вскоре будут согнаны сотни тысяч заключенных из концлагерей – бесплатная рабочая сила. Из сотен тысяч выживут несколько десятков. 12 марта 1938 года. На повестке дня – аннексия Австрии. Канцлер Шушниг, как и воротилы немецкого бизнеса пять лет назад, из страха потерять свое положение предпочитает подчиниться силе и сыграть навязанную ему роль. Отныне в Австрии правят нацисты. А в то время как Гитлер при подлом молчании тех, кто не смел ему противостоять, решает судьбы Европы, убивая людей и превращая их в покорных жертв в концлагерях, художник Луи Суттер рисует на бумажной скатерти один из своих сумрачных танцев. Безобразные, жуткие марионетки извиваются на горизонте мироздания, где заходит черное солнце. И эти темные человечки, изгибающиеся, как прутья, были предвестниками беды. Художник чувствовал то, что не понимали – или не хотели понять – сильные мира сего.

Подробнее

Подробнее