LITMIR.BIZ

      – Я майже не бачу слизу.

      – У здоровому тілі його й немає. Слизові залози бронхів виділяють на день менш ніж 50 мілілітрів слизу. Дрібниці, якщо порівнювати з носом.

      – А під час бронхіту?

      – Усе інакше. Тоді миттю кількість слизу підстрибує до позначки 300—400 мілілітрів на день.

      – Звучить загрозливо.

      – Він розподілений по всіх бронхах. Однак знизу, у таких вузьких проходах, слиз може наробити біди.

      – Тут просто неймовірно вузько.

      – Ще б пак. Найменше коливання бронхіальної стінки – і хлюп – слизовий корок! Тут усе дуже щільно.

      – А буде ще вужче? Бо мені вже млосно робиться.

      – Ще трішки треба потерпіти. Он там бачите. За 18-м розгалуженням.

      – А що це таке? Якісь мішки в стінках?

      – Альвеоли. Тут стає просторіше. Внутрішня поверхня істотно збільшується. На кінцевій станції, тобто на 23-му розгалуженні, кожне бронхіальне закінчення має десь 40 таких мішечків. Це вам не жарти. Разом їх приблизно 400 мільйонів.

      – Вражає. То яка роль усієї цієї поверхні?

      – Газообмін. Кисень заходить – вуглекислий газ виходить.

      – Тобто тут відбувається дихання.

      – Суворо кажучи, так. Саме тому після 17-го поділу бронхіоли називають дихальними, респіраторними. Щоправда, інтенсивність збільшується поступово. Справжнє дихання відбувається на самому кінці альвеолярних мішечків.

      – Отам, у тій великій печері? Якийсь гармидер!

      – Радше навпаки, абсолютний порядок. Не хвилюйтеся.

      – А чому тут усе залито червоним світлом?

      – Через червоні кров’яні тільця. У найкрихітніших кровоносних судинах. Вони обвивають альвеоли ззаду. Стінки альвеол і кровоносних судин тут такі тоненькі, що можна побачити, як ними біжить кров. Якщо бути точним, то завтовшки вони одна тисячна міліметра!

      – Зрозуміло.