Мертва зона - Стивен Кинг

Скачать книгу

з ними познайомилась… і вони з тобою.

      – Чому?

      – А ти не знаєш чому? – ніжно спитав він, і раптом її горло зімкнулось, а в голові запульсувало, ніби від крику, і вона міцно стиснула його долоню.

      – Ох, Джонні, як ти мені подобаєшся.

      – Ти мені подобаєшся ще більше, – серйозно сказав він.

      – Поведи мене на чортове колесо, – раптом зажадала вона й усміхнулася. Годі балакати про таке – принаймні до того, як вона зможе зважити та обдумати, що і куди веде. – Хочеться піднятися нагору, щоб усе було видно.

      – А можна поцілувати тебе нагорі?

      – Двічі, якщо не баритимешся.

      Він дав їй повести себе до каси, де віддав ще один долар. Заплативши, він сказав їй:

      – Коли я вчився в старших класах, то знав одного хлопця, що працював на ярмарку, так він казав, що більшість парубків, які збирають оці штуки, п’яні як ніч і що вони не додивляються, як…

      – Іди к бісу, – весело сказала вона. – Ніхто не житиме вічно.

      – Але всі намагаються, ти помітила? – сказав він, ідучи вслід за нею до однієї з хитких гондол.

      Виявилося, що він може поцілувати її на вершині підйому більше, ніж два рази, поки жовтневий вітер роздмухував її волосся, а центральна алея відкривалася їм, як підсвічений циферблат годинника в темряві.

4

      Після чортового колеса вони пішли на карусель, хоч він і сказав їй прямо, що почуватиметься як дурко. Його ноги були такі довгі, що він міг стояти верхи над тими гіпсовими конячками. Вона злостиво розказала йому, що знала у школі одну дівчину, в котрої було слабе серце, от тільки ніхто не знав, що воно в неї слабе, і вона пішла на карусель зі своїм хлопцем, і…

      – Одного дня ти пожалкуєш про це, – сказав він їй тихо і щиро. – Стосунки, побудовані на брехні, Саро, до добра не доводять.

      Вона смачно зімітувала губами і язиком звук зовсім іншого отвору.

      Після каруселі вони пішли до дзеркального лабіринту, насправді дуже хорошого, котрий нагадав їй той, що був у Бредбері в «Щось лихе насуває», коли маленька старенька вчителька майже загубилася навіки. Вона бачила в іншій частині лабіринту Джонні, що тинявся туди-сюди та махав їй рукою. Десятки Джонні, десятки Сар. Вони проминали одне одного, мелькали в неевклідових кутах і нібито зовсім зникали. Вона повертала ліворуч, повертала праворуч, билася носом об прозоре скло і безпорадно хихотіла, почасти через нервову клаустрофобну реакцію. Одне із дзеркал перетворило її на приземкуватого толкінівського гнома. Інше створювало апофеоз підліткової довготелесості, показуючи її з півкілометровими гомілками.

      Нарешті вони вибрались, і він узяв їм пару хот-доґів і повне відерце жирних смажених картопляних паличок, котрі смакували так, як рідко буває з картопляними паличками після того, як минеш п’ятнадцятирічний вік.

      Вони проминули балаган зі стриптизом. Перед входом стояли три дівчини в розшитих блискітками спідницях і бюстгальтерах. Вони підтанцьовували під стару мелодію Джеррі Лі Льюїса, а зазивайло вихваляв їх у мікрофон. «Ну ж бо, кицю, – ревів Джеррі Лі, і його піаніно завзято

Скачать книгу