Скачать книгу

дивиться у вікно і кричить:

      – Іване, вилазь із шафи, обидва застрелилися!

      Після шлюбної ночі Хайм розчаровано дізнався, що Сара – не дівчина. Він гнівно:

      – Сарочко, як, ти вже з кимсь була до мене?!

      – Слухай, Хайм, ми ж не в пустелі живемо: тут завжди були люди і будуть люди…

      Молодий чоловік підшукав собі порядну дівчину. Одружився. Перед першою шлюбною ніччю він виходить із ванної і бачить, що його дружина вже лежить впоперек ліжка.

      – Зразу видно, що порядна дівчина, навіть не знає, як лягти…

      – А вас хіба зрозумієш, – відповідає та, – один каже – так лягай, інший – так.

      У Катерини помер чоловік. Після похорону молоду вдову проводжає подруга.

      – Бідна, ти тепер будеш зовсім одна. Чоловік, якого ти чекала щовечора, вже не прийде…

      – О, це не вперше. Але тепер я хоч буду знати, де він проводить ніч.

      Начальник вмовляє секретарку переспати з ним. Вона відповідає:

      – Ні. По-перше, я ще дівчина. По-друге, мені мама не дозволяє, а по-третє, у мене після цього голова болить.

      Гарненька секретарка – молодому клерку:

      – Я, звісно, могла б вам розповісти, як я добилася прибавки до зарплатні, але не думаю, що вам це допоможе.

      Грузин просить дівчину:

      – Покажи ніжки вище колін – дам п’ятдесят гривень!

      Показала.

      – А покажи ще вище – дам сто гривень!

      Показала.

      – Віддайся! Скільки візьмеш грошей?!

      – Як з усіх – десять гривень.

      Професор на лекції довірливо каже студентам:

      – Жінку дуже важко задовольнити сексуально. Я, наприклад, знаю лише одну.

      – Хто вона? – запитують студенти.

      – Ви скажіть краще, хто він? – запитують студентки.

      Стоїть Іван-царевич на роздоріжжі, напис на камені читає:

      «Направо поїдеш – коня втратиш. Прямо поїдеш – голову втратиш. Наліво підеш – додому не повертайся. Василіса».

      Їхали у поїзді в одному купе доярка і гарна молода жінка. Доярка в захопленні від прикрас на жінці. Діаманти, перли, золоті каблучки…

      – Яка краса!

      Красуня із зневагою:

      – Дрібниці. Всього дві ночі кохання…

      Доярка із заздрістю дивиться на хутро. Краля:

      – Всього тиждень кохання…

      Після поїздки доярка повернулася до себе в село. Ніч. Хата доярки. Обережний стукіт у двері. Доярка:

      – Хто там?

      Тихий голос:

      – Це я, бригадир Федір!

      Доярка:

      – Йшов би ти, Федоре, зі своїми карамельками…

      Став частенько Адам зникати ночами. Єва запитує:

      – Адаме, а до кого це ти весь час бігаєш?

      – Єво, так на світі ж немає більше жінок!

      Однак Єва щовечора перераховувала його ребра.

      В магазині меблів жінка просить показати їй високу шафу. Продавець запитує:

      – У вас що, стеля висока?

      – Ні, сусід.

      Сім’я

Скачать книгу