LITMIR.BIZ

Скачать книгу

банда злодюжок давно вже зникла – ніби й не було нікого з них! Звісно, мляві та байдужі до всього служителі закону лише плечима знизали та повільно розчинилися в натовпі пасажирів. Валерка з дівчатами попрямували на свій перон, щоб сісти на електричку. Як раптом зовсім поруч пролунало приглушене гнівне сичання:

      – Ми з вами ще не скінчили! Чекай на реванш, Данді Крокодил[19].

      Юнак завертів головою, роздивляючись навсібіч, але так і не помітив, хто це вимовив. Чи лиховісний шепіт просто почувся?..

      – А що це за диваки у вас тут розплодилися, що їх навіть московська міліція намагається не помічати? – поцікавився Валерка у Оленки, коли вони вже сіли у вагон.

      – Любери[20] це або ті, хто їх копіює, – знехотя відповіла вона. – Там у них ціла організація, вони фанатіють від групи Расторгуєва «ЛЮБЕ». Оскільки всі добре накачані, то міліція намагається не звертати уваги на їхні художества. Вони ж коють, що хочуть. Покидьки, одне слово…

      Додому їхали мовчки.

      Наступний день минув без особливих пригод. ВДНГ не працювала, отож більшу частину дня провели в Музеї імені Пушкіна, а далі їли різнобарвне морозиво в якомусь кафе. Додому повернулися відносно рано й одразу ж полягали спати.

      Від самого ранку третього дня вони бродили коридорами Центрального будинку авіації та космонавтики. Валерка дуже давно мріяв відвідати цей музей, щоб мати змогу роздивитися кожен тамтешній експонат, – а їх там було понад 35 тисяч! І кожен з них унікальний… Й хоча за один день зробити це було просто нереально – все одно екскурсія була чудовою!..

      На четвертий день дівчата запропонували Валерці на вибір екскурсію по Калінінграду (все ж таки історичне місто, засноване в XVI столітті) або поїздку в Сергіїв Посад, де була розташована Троїце-Сергієва лавра. Гість обрав другий варіант – і не пошкодував: у Сергієвому Посаді було на що подивитися, незабутніх вражень залишилося море!..

      На п’ятий день, як і планували, вранці вирушили на ВДНГ, де відвідали лише малу частину незліченних павільйонів. Потім зайшли в ГУМ, поштовхалися в чергах. Оленка вибрала батькові вовняний джемпер, Валерка купив подібний і своєму. Гуля ж допомогла йому вибрати білосніжну мохерову кофтинку для Гелени Сергіївни й ситцевий квітчастий сарафан для тітки Владислави, собі ж нічого купувати не стала. Шукаючи подарунки, геть забули про час, отож ледь встигли на останню електричку. Народу на пероні майже не було, отож їхали в порожньому вагоні. Дівчата перебирали речі, акуратно складаючи їх в сумки. Валерка дрімав, влаштувавшись під вікном.

      Раптом двері різко відчинилися, й у вагон забігли четверо молодиків в солдатських гімнастерках, спортивних штанях, кросівках, шкіряних куртках з приплюснутими кепками.

      – Кого ми бачимо?! Данді Крокодил зі своїм гаремом! Ну що, не чекав на нас, га?! – вигукнув нахабний здоровань, в якому Валерка легко упізнав грабіжника з Ярославського вокзалу. Чудово розуміючи, що затіяли ті, кого Оленка називала

Скачать книгу