LITMIR.BIZ

Скачать книгу

причину його небажання говорити про Ганну, і йому стало ніяково. Чому й справді не поінтимничати?

      – Ти дуже хочеш знати, як я ставлюсь до Ганни? – спитав він.

      Аґлая бистрим рухом розправила на колінах своє рожеве плаття, подивилась кудись убік, помовчала трохи й раптом сказала тихим, але рішучим і впертим голосом:

      – Я це дуже хочу знати.

      – Ну, так от: із дружиною я вже давно в натягнутих відносинах. Приблизно років три.

      – Як розуміти тебе: ти вже розлюбив її, чи щось інше треба мати на увазі?

      – Бачиш, – сказав Карамазов, – мені важко з’ясувати це. Сказати, що я її розлюбив, – не можна. Але й сказати, що я її люблю, теж не можна.

      Аґлая підвелася зі стільця, пішла до канапи й запалила папіроску.

      – Ти хочеш сказати, – промовила вона, – що ти її ніколи не любив?

      – Цього я не хочу говорити, бо це зовсім не так; я її сильно любив. Справа тут багато складніша. Тут… як би це сказати…

      Він замовк і усміхнувся: йому й самому смішно стало, як важко вияснити цю родинну історію.

      – Ну що ж далі? – засміялась Аґлая. – Як же далі, мій глупенький хлопчику?

      Карамазова раптом знервувала її фамільярність, і він різко сказав: – Далі я одмовляюсь говорити.

      – Який ти чудний, Дімі, – і Аґлая подивилась на нього сумними очима, – і яка ти, мій глупиш, усе таки нещасна людина… Так я зрозуміла тебе ще в нашу першу зустріч.

      Дмитрій засміявся: йому страшенно подобається ця самовпевненість. Хто це їй наговорив такого абсурду про нього?.. Проте, він на неї не ображається. Вона може говорити ще щось і в цьому ж дусі.

      – Я, звичайно, можу говорити, – спокійно сказала Аґлая. – Але ти мусиш покинути своє самолюбство й теж не бути таким самовпевненим. Словом, постановимо так, що коса наскочила на камінь. Сильна людина на таку ж сильну… Хоч правду казати, я в тобі нічого не бачу ні від коси, ні від каменя.

      Остання її фраза гострим болем відгукнулася в його серці. Він нічого не має ні від коси, ні від каменя? Він – той, кого вона недавно вважала за сильну вольову людину. Вона жартує, чи правду говорить? Карамазов розгубився і, як ображений хлопчисько, стояв перед Аґлаєю: – Що це значить?

      – Це значить, – сказала Аґлая, – що не треба ображати людину, коли вона цього не заслужила – це раз. По-друге, цим мені хочеться сказати, що я тебе знаю не гірше, ніж ти сам себе знаєш.

      – Що ж ти знаєш про мене? – майже з розпачем спитав Дмитрій і тут же відчув, що йому серце завмерло.

      Ти ж, здається, вважала мене за сильну людину?

      – На жаль, так, як сам ти себе вважав, – промовила вона.

      Аґлая бачила, як вражали Карамазова її слова, але на цей раз вона, очевидно, свідомо робила їх злими. Що її штовхнуло глузувати з нього? Жіноча помста за його обережне відношення до Ганни чи щось інше? В усякому разі вона на цей раз дала собі волю. Вона на цей раз наговорила йому стільки неприємного, скільки від неї він ще ніколи не чув.

      – Ти, Дмитрій Карамазов, – говорила вона, – страшенно самовпевнена

Скачать книгу