Скачать книгу

із кущів, як вовк із засідки, Ільченко зробив випад. Той спробував відбити удар, але Мусій тримав рушницю двома руками, а вбивця палаш – однією, та й тульський палаш, виготовлений вручну майстром-кріпаком, поступався шведській криці, яку виготовляв вільний робітник на фабриці.

      Клинок переломився, залишивши, щоправда, зарубку якраз на тій трубці, якою багнет на ствол одягається, а сам багнет увійшов противнику «під ложечку».

      Мусій швидко обшукав трупи… На руках були порохом випалені клейма, які ставили рекрутам,[31] але на одязі не вистачало ґудзиків, отже – втікачі з війська (слова «дезертири» він не знав).

      – О Господи! – вигукнула жінка, підійшовши до Пройдисвіта, і спитала: – Петро мертвий?

      Ільченко кивнув.

      – Царство йому небесне, – перехрестилася та. – Мені до гетьмана треба.

      Мусій мало не запитав, чи не треба їй до царя одночасно з султаном, проте жінка зрозуміла, про що він думає, тож, ухопивши двома пальцями гайтан на шиї, витягла підвішений на ньому перстень зі смарагдом, на якому був вирізьблений гетьманський герб.

      – Я від Мотрі Кочубеївни…

      Пройдисвіт відчув, що під ним пливе земля…

      Для нього не було ані дивним, ані потворним кохання між старим та юнкою. Якби всіх жінок, що виходили заміж за чоловіків, які годилися їм у діди, змушували до шлюбу – ніякої змушувалки не вистачило б…

      До того ж старшинських дочок з дитинства привчали до думки, що чоловік буде немолодий, головне – щоб старшина. А хто в нас найголовніший старшина?

      Ясно йому було й те, чому Кочубеї ополчилися проти цього союзу: як не крути, як не верти, а не було в Україні ремесла, небезпечнішого за гетьманське: по Богданові жоден гетьман не помер з булавою в руках, а рідня-свояки сьорбнули донесхочу…

      Чого Мусій не міг зрозуміти, так це того, чому Кочубеї почали зводити на гетьмана звинувачення у привороженні та ще й у зґвалтуванні (начебто не помічаючи, що одно суперечить іншому)… Такі побрехеньки могли погано для них самих скінчитися, адже, згідно із законом, за наклепи – їм загрожувало те саме, що було б звинуваченому, тобто в даному випадку – страта.

      Як не дивно, але Кочубеїв поки що рятувало те, проти чого вони повстали, – тобто кохання гетьмана, бо якби він просто бажав затягнути Мотрю в ліжко, то поплатилися б вони за брехню головами…

      – Але ж гетьман у Києві!

      – Ні, поскакав до Білої Церкви.

      Якщо розмірковувати головою, то доручення до патріарха було вочевидь важливішим. Проте в тому-то й проблема з цими закоханими, що вони часто думають не нею. Якщо лист Мотрі не потрапить до гетьмана, а той опісля дізнається, що Мусій міг, але не допоміг, буде сердюкові непереливки.

      «Добре, допоможу їй добратися до Білої Церкви». Проте…

      – Як гадаєш, до кого саме Кочубеї послали голуба?

      Тому, що зарізяки виїхали назустріч, могло бути лише одне пояснення. Саме це.

      – А не випадково?

      У відповідь Мусій мовчки показав те, що було в кишені

Скачать книгу


<p>31</p>

Історичний факт.