Про військове мистецтво - Никколо Макиавелли

Скачать книгу

Думаю, що завдяки сідлу з лукою і стременами, яких раніше не знали, вершник в наш час міцніше сидить на коні, ніж у давнину. Його озброєння, по-моєму, теж краще, тож витримати натиск сучасного ескадрону, що обрушується на супротивника всією вагою, важче, ніж було зупинити античну кінноту.

      При всьому тому я вважаю, що не слід надавати кінним військам більшого значення, ніж це було в давнину, тому що, як я вже говорив вам, вони в наш час дуже часто бували ганебно розбиті піхотою і завжди будуть розбиті, коли зустрінуться з піхотою, озброєної і побудованої за зразком, про який я вам розповідав.

      Вірменський цар Тигран виставив проти римського війська під начальством Лукулла 150 000 кінноти, причому більшість так званих катафрактів були озброєні типу наших жандармів; у римлян же при 25 000 піхоти не було навіть 6000 вершників, тож Тигран, побачивши вороже військо, сказав: «Для посольства тут все-таки забагато вершників». Однак, коли справа дійшла до бою, Тигран був розбитий, а історик битви громить цих катафрактів, підкреслюючи їх повну безчинність, тому що забрала, суцільно закривали обличчя, не дозволяли їм бачити ворога і наносити йому удар, а тяжкість зброї не давала вершнику, який впав, можливості встати і пустити в справу свою силу.

      Тому я вважаю, що народи і царі, які віддають перевагу кінноті перед піхотою, завжди будуть слабкими і приреченими, як ми це бачили в Італії наших днів, яку іноземці могли розграбувати, розорити і спустошити тільки тому, що вона нехтувала пішою міліцією, і вся її військова сила складалася з кінноти.

      Кіннота, звичайно, потрібна, але все ж це не перша, а друга основа війська; вона необхідна і надзвичайно корисна для розвідки, набігів і спустошення ворожої країни, для раптової тривоги і нападу на противника (який через це повинен завжди бути в стані бойової готовності) і для перерви підвезення припасів. Коли ж справа доходить до рішучого польового бою, тобто до самої суті війни і цілі, заради якої взагалі створюються війська, кіннота годиться більше для переслідування розбитого противника, ніж для інших справ, і за своєю силою, звичайно, далеко відстає від піхоти.

      КОЗІМО. У мене все ж подвійне здивування: по-перше, я знаю, що парфяни під час війни діяли тільки кіннотою, і це не завадило їм розділити мир з римлянами; по-друге, я прошу вас пояснити мені, яким чином піхота може підтримати кавалерію і звідки береться сила однієї і слабкість іншої.

      ФАБРІЦІО. Я вам вже казав чи хотів сказати, що наша бесіда про військові справи обмежена кордонами Європи. Тому я не зобов’язаний брати до уваги, що прищепилося в Азії. Все ж можу вам сказати, що бойовий стрій парфян був абсолютно протилежним римському; вони завжди билися на конях і в бою кидалися на противника врозтіч. Такий спосіб бою різноманітний і цілком випадковий.

      Римляни, можна сказати, билися майже суцільно пішими і зімкнутим строєм. Обидва війська брали гору поперемінно, залежно від просторості або тісноти поля бою. В останньому випадку перемагали римляни, в першому – парфяни, яким вдавалося

Скачать книгу