LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ризикована справа, – сказав Асаф. – Не варто гарячкувати, бо можемо спровокувати війну й понести небажані втрати з нашого боку.

      – Війна між нами й так тягнеться роками, – гнівно заперечила Кальмія. – Негідник має бути покараним.

      – Якщо наш план буде не бездоганним і Алексіос матиме бодай один шанс на удар у відповідь – він неодмінно ним скористається, – висловився Тагас. – Демони не славляться своїм братерством, але вони нізащо не втратять можливості пролити ангельскої крові.

      – І що тепер? Дозволяти бісовим виродкам творити все, що заманеться? – насмішливо запитав Мелькіаль. – Відколи це ми боїмося війни з демонами? Відколи це ангели взагалі чогось бояться?

      – Це не страх, а здоровий глузд! – зірвавшись на крик відповів Онафіель.

      Здійнявся галас. Кожен відстоював свою думку.

      – Досить! – гаркнув Туріель.

      Він витримав паузу, роздумуючи над почутим, після чого сказав:

      – Маємо голосувати. Семаліоне, усе готово?

      Ангел, одягнений білу рясу, який сидів навпроти Туріеля, не брав участі в дискусії. Нижня частина його обличчя була захована під золотаву маску. На столі біля нього лежав невеличкий мішечок.

      Ангел кивнув у відповідь.

      – Тоді розпочинаємо.

      Над головами ангелів засяяли німби. Ідеальні кільця яскравого світла здйнялися вгору, сплелися в дивному ритуальному танці й занурилися в мішечок. Семаліон підняв долоні над головою, поступово загинаючи пальці. Коли він закінчив, обидві руки були стиснуті в кулаки – голоси ангелів розділилися порівну. Усі присутні спрямували свої погляди на Туріеля – останнє слово за ним і зараз він має озвучити своє рішення.

* * *

      Навіть яскраве сонце не могло врятувати від пронизливої осінньої прохолоди, тому Ден та Алексі раділи, що не довелося довго чекати на ганку. Краще сидіти в зручних кріслах, попиваючи гарячу каву, ніж стирчати на вулиці.

      – Вона ніколи навіть до магазину не виходила, не повідомивши мені. Тим паче в нинішньому стані, – розповідав господар будинку Валерій Сергійович.

      Валерій мав досить занедбаний вигляд. Великі фіолетові мішки під червоними, захованими за товсті лінзи окулярів, очима, не мите кілька днів волосся та запущена щетина створювали неприємний портрет.

      – Олеся мала от-от народити, – сльози потекли зморщеними щоками.

      – Вона зникла вночі? – поцікавився Алексі.

      – Так. Ми лягли в ліжко разом, приблизно об одинадцятій. Я повертаюся з роботи пізно. Вечеря, душ і вже ніч. А Олеся… ну, самі розумієте… вона дуже втомлюється за день. Тому наше спільне найбільше бажання увечері – це сон.

      – Коли ви виявили, що дружина зникла?

      – Приблизно, о другій годині ночі. Я прокинувся, щоби сходити до туалету, а її половина ліжка порожня. Її взагалі не було в будинку.

      – Ви шукали на подвір’ї?

      – Так. Спершу я подумав, що вона пішла прогулятися, бо Круелли теж не було на місці.

      – Круелли? – запитав Ден.

      – Наша кішка. Вона прибилася до нас кілька

Скачать книгу