ТОП просматриваемых книг сайта:
Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька
Читать онлайн.Название Мелодія кави у тональності кардамону
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6302-7, 978-966-14-6611-0
Автор произведения Наталія Гурницька
Те, що щось невловно, але небезпечно змінюється в її стосунках із Адамом, Анна зауважила майже відразу. Тепер він говорив і поводився з нею інакше, аніж раніше. Куди й поділася звична стриманість та обережність. Натяки примушували ніяковіти, погляди й обережні доторки – червоніти, а те, як він реагував на неї, дедалі дужче непокоїло. Іноді так сильно, що їй хотілося втекти від Адама і розповісти про все це тітці, проте, розуміючи безглуздість такого вчинку, вона зупиняла себе. Не наївна ж дитина і, дякуючи своїм заміжнім колежанкам, знає, що насправді відбувається між чоловіком та жінкою.
Адам не переходить дозволених меж, лише ледь-ледь порушує правила пристойності, але це не катастрофа. Він пофліртує з нею і зупиниться. Якби він надумав її звабити, то поводився б не до порівняння сміливіше.
Розділ 7
Уже й літо добігало до перших осінніх днів, а в її стосунках із Адамом нічого особливого не відбувалося. Та сама невизначеність і очікування чогось незрозумілого. Така ж прихована гра поглядів і обережних напівтонів в інтонаціях. Якби Анна мала сміливість запитати себе, що саме примушує її серце завмирати в передчутті зустрічі, не змогла б нічого собі відповісти. Уже близько тижня Адам знов поводився так, ніби між ними нема нічого незвичайного. Жодного мимовільного доторку, обережного натяку чи двозначності у словах чи діях. Лише щось невиразне у погляді й вичікувально-обережне в поводженні. Напевно, вона вигадала собі цю симпатію, а він давно втратив до неї інтерес.
От і сьогодні Адам звично прийшов до них ввечері й зараз сидів навпроти і навіть не зауважував її присутності.
Анна кинула на нього швидкий погляд з-під вій і опустила очі. Вперто вдає, ніби захопився грою у карти і нічого, окрім цієї своєї гри, не помічає. Ну, й нехай. Хіба їй не однаково?
Відклавши шиття на столик для рукоділля, Анна підвелася. Давно треба все це припинити. Ситуація вичерпала себе. Адам перший це зрозумів і тепер завжди поводитиметься відсторонено та байдуже.
Намагаючись не привертати до себе увагу, вона тихенько вийшла з кімнати. Незабаром осінь, а в помешканні досі по-літньому задушно. Повітря завмерло і навіть від теплого мерехтіння свічок не рухається – застигло так, ніби це не повітря, а в’язка патока. Аж дихати важко.
Анна ледь зсунула пластини корсету, які особливо дошкульно вп’ялися в ребра, скинула з ніг легенькі літні черевички і вийшла на вулицю. Ступила декілька обережних кроків босоніж і зупинилася. Вечірня напівтемрява сутінок перемінилася в ніч і сховала у своїй невиразності садок при будинку.
Глибше вдихнувши повітря, Анна зітхнула. Чого їй хочеться? Й сама до ладу не розуміла, проте так виразно відчувала, що сумує за чимось безнадійно втраченим, що ладна була абсолютно серйозно це оплакувати.
У цілковитій темряві зробила ще кілька невпевнених кроків і наштовхнулася