ТОП просматриваемых книг сайта:
Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька
Читать онлайн.Название Мелодія кави у тональності кардамону
Год выпуска 2013
isbn 978-966-14-6302-7, 978-966-14-6611-0
Автор произведения Наталія Гурницька
Не відразу зрозумівши, про кого запитує сестра, Андрій зазирнув поверх її голови до кімнати.
– Звичайно ж, бачив. Це пан Адам… Ти його не знаєш, але я піду привітаюся з ним.
– Ні… Зачекай… – схопивши брата за рукав сюртука, Анна потягнула його за собою у сіни. – Ще встигнеш… Мені здається, я теж десь бачила того пана, а де – не пригадаю. Не знаєш?
Андрій здивовано глянув на неї.
– Я з мамою ходив до нього перед тим, як йти у гімназію… Не пам’ятаю, ти з нами тоді була?
– А раніше? Скажи, я могла бачити його десь раніше?
Андрій на секунду замислився.
– Ну, пам’ятаю, як ми з тобою були на весіллі, де був той пан. Тобі тоді виповнилося два рочки, а мені наказали дивитися за тобою. Так, ніби я там іншої роботи не мав. На тому весіллі тобі щось у голову встрелило, і ти, ні сіло ні впало, вибігла на дорогу, де їхала бричка. Ледь під коні не впала. Той пан, між іншим, і витягнув тебе мало не з-під копит коня. Добре, що він не знав, чиї ми діти… Тато б мене прибив за недогляд… Потім я до вечора сам мусив ховатися і тебе переховувати. Весь день мені спаскудила.
Зосереджено дивлячись на брата, Анна спробувала щось собі з того пригадати.
– Зачекай, але ж я не можу того пам’ятати. Я була маленька. Чому ж тоді зараз… – вона затнулася і, перехопивши здивований погляд Андрія, спробувала надати обличчю безтурботного виразу. – Та нічого. Я тільки хотіла запитати, звідки знаю того пана. Звичайна цікавість.
Обминувши Андрія, вона вийшла на ґанок. Сама себе не зрозуміла і сама на себе розсердилася. Швидше б уже той пан пішов додому. Напевно, він нагадав їй щось із її минулого, а вона не хотіла ані тих спогадів, ані тих відчуттів.
Перевівши подих, Анна знов прислухалася до себе і знов нічого у собі не зрозуміла. Насилу дочекалася, коли той пан піде додому, але чомусь знов не відчула особливої радості. Цікаво, чому?
1846 рік
Проминуло три роки, Анна не просто стала старшою, але й змінилася зовні. Лінії тіла м’яко заокруглилися, набули принадних жіночних обрисів. Навіть губи та очі стали виразнішими, ніби враз набрали нових яскравіших барв, а в погляді з’явилася ще не до кінця усвідомлена нею самою тепла млість і неспокій. Уже носила у собі таємницю жіночності, проте ще не знала, що з нею робити. І коли дивилася на себе у дзеркало та бачила там молоду вродливу дівчину, не могла повірити в те, що ці акуратні округлі уста, виразні карі очі, густе довге волосся, тоненький стан і аж виклична жіночність обрисів тіла належать їй. Не знала, як до цього ставитися, а за якийсь час іще й почала помічати, що привертає увагу чоловіків. Спочатку її це здивувало. Завжди намагалася поводитися стримано, старанно демонструвала, що не бачить занадто уважних чоловічих поглядів, не підтримувала жодних загравань і сумлінно вдавала, ніби її це не цікавить. Чи ж не цікавить? Зараз і сама вже не знала.
Дедалі частіше відчувала в собі незрозумілі бажання, легкий сум та неспокій,