LITMIR.BIZ

      Небесна вість любові й миру,

      За чим прийшла в оселю сіру?

      Лети туди, де є лагідні почуття.

      Я чую вість, але утратив віру[15].

      А чудо – віри вкохане дитя.

      У сфери ті, звідкіль той спів лунає,

      Мені заказано політ;

      Та рідний був той дзвін мені з малечих літ,

      І знов мене він до життя вертає.

      Колись, було, в суботній тишині

      Небес цілунок мариться мені,

      І чудо чується у дзвоні, тайни повнім,

      І я горю в екстазі молитовнім;

      І йду, було, у поле, в ліс,

      У тузі солодко-бентежній,

      І розливаюсь морем сліз,

      І світ встає в мені безмежний!

      Так згадую я час дитячих забавóк

      І щастя свят весни, свобідне і безкрає,

      І спогад любий цей мене вже не пускає

      Зробить останній, грізний крок.

      Дзвеніть, бриніть, пісні, ясні, як мрія!

      Сльоза біжить… О земле, знову твій я!