LITMIR.BIZ

Скачать книгу

квадратному порожньому тамбурі. Його оточували голі стіни, на дві третини своєї висоти пофарбовані синьою фарбою. Зліва і справа від воріт зяяло по парі витягнутих вікон. На протилежній до входу стіні знаходилися менші двері з електронним замком (таким, як у номерах готелів чи каютах круїзних лайнерів). Над ними синьою фарбою було виведено «EN-1 BUILDING», а трохи нижче – «GATE 04».

      Підхопившись, хлопець підтягнувся до вікна.

      «Тойота Тундра» залетіла в пролом у периметрі і спинилась, заледве не протаранивши «Фольксваген». Джеффрі та Оскар скочили на пісок. Чилієць, зігнувшись і спотикаючись на кожному кроці, кинувся до воріт. Почав стукати, проситися всередину. Американець зайняв місце поряд з Ріно. Четверо чоловіків – Ріно, Джеффрі, Джеро та Ті-Джей – сховались за машинами, чекаючи на ар’єргардний джип.

      І він не забарився. «Туарег» виплив у пробоїні, протиснувся крізь неї і майже відразу затих. Фари погасли.

      Все заніміло навкруг. Так ніби хтось натиснув «PAUSE» на програвачі. Тільки Оскар впівголоса скиглив біля брами, просячись усередину. На нього, втім, ніхто не зважав.

      – Може, вальніть це бісове корито з гранатомета, поки не пізно, га? – гукнув Джефф через плече, знаючи, що хтось напевно засів на даху.

      – Ні! Відкривати вогонь тільки після моєї команди! – втрутився Ріно.

      Клацнувши, відкрились дверцята. Хтось повільно вийшов із машини. Попри яскраве світло, розібрати, хто там, було важко – силует затуляли броньовані двері.

      Розмита фігура хитнулась, а тоді важко осіла на коліна.

      – Не стріляйте! – аж підскочив Тимур, впізнавши знайомий череватий обрис. – Це Ємельянов!

      За росіянином з «Туарега» безсило висковзнув Кацуро Такеда. З місця водія. Слідом вийшли Ндонґа та Френкі, заляпані кров’ю, мов м’ясники. Нахаса не було.

      Хедхантер, тримаючи дробовик напоготові, обходити позашляховик з правого флангу. Пасажири «Туарега» так і стояли: мовчазливо, нерухомо, не мружачись від яскравого світла. Мов зомбі. Росіянин навколішки.

      Зрештою Кацуро втомлено проказав:

      – Кінчай цю комедію, Ріно, за нами нікого немає.

      Південноафриканець, переконавшись, що джип порожній, неохоче опустив рушницю. Це стало сигналом, після якого кілька чоловік висипало з дверей, оточивши новоприбулих. Насамперед підібрали пораненого гереро з машини Хедхантера. Потому допомогли звестись Ігорю. Після того екіпаж Кацуро, обережно підтримуючи попід руки, повели до корпусу.

      Штаєрман, схлипуючи, заповз у тамбур і сів коло стіни з іншого боку воріт.

      – Це ще не кінець… – пхикав він, не переймаючись, що його ніхто не чує. – Не кінець… Вони ж повернуться. Сьогодні вони обов’язково прийдуть сюди…

      Тимур спостерігав, як повз нього, спираючись на товаришів, шкандибають чорношкірі найманці та японець. Ємельянова вели останнім. Його фактично несли на руках. У росіянина раз за разом підкошувались ноги.

      Узрівши Ігоря, програміст пішов назустріч, коли раптом усвідомив: щось не так. Щось у вигляді новоприбулих насторожувало. Щось на їхніх обличчях…

      Наблизившись, Тимур легко торкнув Ігоря за передпліччя.

      – Як

Скачать книгу