Енн із Ейвонлі - Люси Мод Монтгомери Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

бути там, щоб побачити все на власні очі. Не хочу тебе розчаровувати, Енн, бо, можливо, у твоїй ідеї щось та і є, хоча я й припускаю, що ти вичитала це все в якомусь безглуздому журнальчику для янкі, але матимеш стільки клопоту зі школою, що ось тобі моя дружня порада: облиш ти ті вдосконалення, кажу тобі. Хоча що там, я знаю, що ти й далі гнутимеш свою лінію, якщо вже так собі постановила. Тобі завжди якось вдавалося досягати свого.

      Щось у міцно стиснених губах Енн підказало пані Рейчел, що вона не помилилась у своїх судженнях. Серцем Енн уже знала, що займатиметься створенням Товариства з удосконалення селища. Гілберт Блайт, який має вчителювати у Вайт Сендс, але з вечора п’ятниці до ранку понеділка завжди буде вдома, також завзято підтримав цю ідею; і решта також висловила бажання приєднатися до такої справи, котра дасть змогу час від часу зібратися разом і, як наслідок, трохи «розважитися». Що ж до того, який вигляд матимуть ці «вдосконалення», ніхто не мав жодного чіткого уявлення, окрім Енн та Гілберта. Вони вже це обговорили й спланували все аж до моменту, коли перед ними постало ідеальне Ейвонлі, щоправда, поки що лише в їхній уяві.

      А в пані Рейчел тим часом була ще одна новина.

      – Вчителювати в школі в Кармоді доручили Прісциллі Ґрант. Чи ж у тебе в семінарії не було дівчини з таким же іменем, Енн?

      – Так, це вона. Прісцилла вчителюватиме в Кармоді! Як чудово! – вигукнула Енн, і її сірі очі загорілися настільки, що стали схожі на вечірні зірки, змушуючи пані Лінд вкотре засумніватися в тому, коли ж їй вдасться-таки визначитися, чи Енн Ширлі – гарна дівчина, чи ні.

      II. Швидко продавала, а тоді гірко жалкувала

      Наступного дня Енн поїхала до Кармоді на закупи, взявши зі собою Діану Баррі. Діана, звісно ж, мала стати почесним членом Товариства з удосконалення селища Ейвонлі (ТУСЕ), тож усю дорогу до Кармоді дівчата про те тільки й говорили, що про майбутні вдосконалення.

      – Найперше, що ми маємо зробити, коли розпочнемо, – це пофарбувати оцей клуб, – сказала Діана, коли вони проїжджали повз ейвонлійський клуб – доволі занедбану будівлю, що притулилася посеред невеличкого виярка, зусібіч оточена смереками. – Це місце виглядає просто нікчемно, тож ми маємо взятися за нього навіть ще до того, як спробуємо вмовити пана Леві Болтера знести його хижу. Батько каже, що ми ніколи не досягнемо жодного УСПІХУ в цій справі. Леві Болтер надто скупий, щоб витрачати на таке свій час.

      – Може, він дозволить хлопцям знести ту хижу, якщо вони пообіцяють, що порубають усі ті дошки йому на дрова, – з надією промовила Енн. – Ми маємо зробити все від нас залежне й спершу задовольнятися тим, що спочатку прогрес буде повільним. Ми не можемо сподіватися на те, що вдасться водночас усе вдосконалити. Спочатку нам, звісно, доведеться виховати громадські настрої.

      Діана не була певна, що розуміє, що ж таке ті громадські настрої, але звучало це гарно, тож вона стала відчувати гордість від своєї приналежності до спільноти з таким баченням та цілями.

      – Минулого

Скачать книгу