Кінець світу. Том 1. До… - Василь Базів

Скачать книгу

з ним, слава Богу, не сталося.

      Але без проблем не обійшлося. Якби він сказав, що там – порожньо, що піраміда – пустопорожня, як обіцянка кандидата у депутати, він міг би спровокувати просто всенародний бунт проти себе. Релігійний фанатизм – штука вибухонебезпечна не тільки у часи Аль-Каїди. І мудрий творець Академії наук крадькома навіз із Багдада золота, щоб зберегти легенду про призначення велетенських усипальниць, правда, не ризикнув підкинути туди начебто знайдені псевдокістки Хеопса.

      Хоча згодом хтось таки ризикнув зробити це. Бо рівно за тисячу років (ну що робити із цими невблаганними збігами) перший європеєць, що взяв приклад із Мамуна, британський полковник Говард Вайс таки виявив базальтовий саркофаг із людськими останками!

      Ото була радість для жерців консервативної цвинтарної версії. Але ортодокси раділи не довго. Експертиза встановила, що якби то були кістки фараона, то він мав би померти на дві з половиною тисячі років пізніше, ніж він помер. Так що Мамун, як виявилося, мав рацію тоді й донині.

      Фараонам можна дорікнути у чому завгодно, і перш за все, нагадати непривітне ставлення одного з них до однієї із ключових фігур у взаєминах Людини із Богом – із Мойсеєм, який є однаково першопророком для іудеїв, християн і мусульман.

      Але їм, фараонам, не можна дорікнути, як нашим нинішнім посткомуністичним фараонам, – у марнотратстві державних коштів з метою відкатів. Уявляєте, рядок у держбюджеті «Будівництво піраміди», що передбачає 25 мільйонів тонн кам’яного будматеріалу. Ото можна відкатати! То вам не Євро-2012, де наші велетенські стадіони – просто іграшкові чашки, якими могли бавитися у пісочниці пустелі Сахара дітваки реальних зодчих пірамід.

      На питання – нащо це здалося – з приводу пірамід відповіді немає. До речі, невірним слідом пустив усіх нас Геродот, котрий, як і ми, ахав-охав від побаченого, а потім записав те, що нашептали йому гіди-жерці: це, мовляв, могили наших колишніх начальників-фараонів, щоб у знаменитого грека викликати захоплення масштабністю місцевої державотворчої традиції.

      Батько всіх істориків у V столітті до Христа взяв та й записав те, що йому оповіли тодішні колеги гіда Наташки, яка налякала мене цвинтарними збоченнями. До речі, як нинішні, так і тодішні історики не наважувалися категорично стверджувати, що піраміди – це гроби.

      До того ж, проникати туди для пошуку підтверджень, навіть якщо не боятися забобонів про грізні наслідки для особистої долі, – штука з технічної точки зору дуже складна. Навіть на Місяці було простіше запустити роботів-першопрохідців, а тут – марно. А щодо різного роду проникаючих рентгенів, лазарів – то товща камінних стін для сучасного науково-технічного прогресу все ще непрохідна.

      Але досить ломитися у ці непрохідні кам’яниці. Доказів, що це могили фараонів, нема, і крапка. Слава Геродоту, але він схалтурив і повівся з точки зору ВАКу і наукової етики – некоректно.

      Так що ж тоді? І тут у Єгипті, куди ви добралися за півгодини

Скачать книгу