Рух життя, або Динамо (збірник) - Лесь Подерв’янський

Скачать книгу

інвалідному возику Дуремар, єдиний з усієї компанії, хто зовсім не змінився. Замикає процесію облізлий і сивий пудель Артемон.

      Мальвіна (ігриво задирає спідницю, під якою виявляються неапетитні чулки та рєзінки). Ну что, рєб'ята, займемося аріфметикою?

      Йонатан. Йдьош до женщіни – возьми пльотку!

      Карабас-Барабас (тупо). Пльотку в семь хвостов… Пльотку в семь хвостов…

      Депутат (в телевізорі). Ніч іскриться і вспихуєт, як большой фонтан. І душа моя – іскрящийся фонтан…

      Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!

Дійові особи

      Незнайка, супермен-вікінг.

      Гурвінок, антісеміт.

      Карандаш, художнік-кічмен.

      Самодєлкін, матрос торговельного флота.

      Петрушка, мовчазний карлік в кепці.

      Буратіно, просто поц.

      Мальвіна, девушка з голубою волоснею.

      Сінєглазка, алкоголічєская подорва.

      Красна Шапочка, красіва, лінива, егоїстична і дурна блядь.

      Артемон, чорний собака.

      Мнацаканов, привид у телевізорі.

Дія перша

      Дія відбувається в майстерні Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниця у вигляді смерті і голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Петрушка, мовчазний карліку кепці, і фарбує яєчко. На полу хропуть п'яні, брудні і голі Самодєлкін в рваному тєльніку і Карандаш. На них верхи спить пудель Артемон.

      За столом сидять два дебіла, Буратіно і Гурвінок, п'ють і пиздять. З ванної долинають звуки води і веселий регіт Красної Шапочки.

      Буратіно (страшним, хрипким голосом). І от, блядь, він смотріт, шо та хуйня летить. Кругом неї фари, лампи там всякі, і сама червоняста лампа мигає. А летить вона йому на город. От воно стало біля клуні і мигає. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: «Спакойно, стара блядь!» А з цієї хуйні так рука його – раз! А їді сюда! Запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.

      Гурвінок. Оце все?

      Буратіно. Нє, вони політали туда-сюда, ну там всьо такое. Прилетіли і викинули його кхуям. І чувак той після цього все нахуй забув. Його питають: «Як тебе звуть?» А він: «Бе-е-е». Йому показують жінку, а він: «Бе-е-е».

      Гурвінок. Та то всьо хуйня.

      Буратіно. Та яка хуйня, блядь, в книзі написано!

      Гурвінок. У мене кум – він в Ісайках директор бані, так його небіж приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки – сусідки нема. Він сховався за піч, думав, як прийде – налякає. Коли та блядь приходить, скидає одежу, волоси так розпускає, якоюсь хуйньою намазалась, і раз-у трубу. Кумів небіж тоже, все поскидав і давай мазаться. Намазався і тоже у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють. Стоїть отаке крісло, на ньому сидить їхній цар, всьо таке. Ата блядь каже: «А ти шо тут робиш? Ану пиздуй отсюда». Дає йому поліно, чуєш, каже: «Це твій кінь, і давай пиздуй, шоб тебе не виділи. Тільки не пизди нікому, бо помреш». Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.

      Буратіно.

Скачать книгу