Голова з площі Пігаль - Андрей Кокотюха Ретророман

Скачать книгу

нічого не відповів. Він зосередився на люльці. Спершу натоптав тютюном, видобутим із червоного оксамитового кисету, потім підтоптав маленьким срібним товкачиком. Нарешті розкурив, чиркнувши довгим сірником, догори поплив ароматний сизуватий дим. Якби він ще й мав бороду та вдягнув капелюха, то зараз був би дуже подібний на казкового лісового гнома.

      – Почнемо з метра Роше, – маленький інспектор вмостився зручніше. – У Парижі майже кожен, хто служить у системі правосуддя, знає цього месьє як невдаху. Інспектори й комісари, слідчі, прокурори й судді.

      – Я вже чув це від вас.

      – Послухайте більше. Аби зрозуміти, чи варто покладатися на нього. Звісно, цей адвокат має виграні процеси. Людина освічена, як юрист на своєму місці. Не можу пояснити, хто й коли глянув на Роше лихим оком. Причому, – Монтань за звичкою тицьнув у Климів бік мундштуком, – дуже часто у нього все летить шкереберть в останній момент. Ось здається все, справу вирішено на користь клієнта. Аж раптом – грім небесний! Месьє Кошові, в цього адвоката сім програних справ із десяти!

      – Раніше ви назвали його аферистом.

      – Не зовсім так. Швидше, я кострубато висловився. Як усякий адвокат, Роше намагається виграти за будь-яку ціну. Коли справа йде з-під ніг, починає озброюватися не завжди дієвими аргументами. Знаходить докази, які в процесі розгляду виявляються притягнутими за вуха. Часом розповідає юридичні казки замість працювати з фактами й свідками. Наприклад, якось він заявив: його клієнт не міг убити свою коханку ножем, бо з дитинства боїться ножів, не може взяти ножа до рук. А підкріпити свою заяву запросив лікаря, якого не знати як видряпав аж із Шамоні! Невже важко було передбачити: прокурорські гончаки дуже швидко знайдуть підтвердження, що цей, з дозволу сказати, свідок три роки, як позбавлений ліцензії. Практикує, уявіть собі, як знахар, народний цілитель! Хіба не афера?

      На цих словах губатий Клод приніс дві чарки з пастісом. Маленький інспектор не чаркувався. Припросив Кошового жестом, пригубив напій, пихнув люлькою. Дочекався, поки той почастується, закінчив думку:

      – Я не можу заборонити будь-кому залучати метра Роше до справ. Я не маю права й, чесно кажучи, бажання ставитися до нього упереджено. Наша з вами зустріч тому підтвердження.

      – Ми зустрілися, аби ви заспокоїли себе й свою совість, – зрозумів Клим.

      – Абсолютна правда, – погодився Монтань. – Але якщо ви можете якимось чином вплинути на мадам Лоран… Пардон, на мадам Магду… Словом, їй краще поміняти захисника. Щойно справа дійде до суду, в неї не буде шансів.

      – Ви впевнені, месьє, що справа дійде до суду?

      – І дуже скоро, месьє! – тепер сищик зробив більший ковток. – Мені навіть прикро, що справа виявилася дуже простою. Коли я вже проміняв Сорбонну на набережну Орфевр, то маю амбіції прославитися розгризанням міцніших горішків. Ні-ні, месьє, там усе очевидно. Вбивство в нападі ревнощів. Французи, особливо парижани, подібні історії люблять. Та їх у нашому житті занадто багато, аби якась справді допомогла стати знаменитим.

      Сіпнулося віко.

      Марнославний, як усі

Скачать книгу