LITMIR.BIZ

Скачать книгу

зникнення націй збіднило б нас не менше, ніж якщо б усі люди уподібнилися в один характер і в одне обличчя. Нації – це багатство людства: найменша з них несе свої особливі барви, таїть у собі особливу грань Божого замислу».

      В Омську потяг стояв дві години, і ми з симпатичним і суворим Олександром Ісайовичем пішли в ресторан пообідати. Я з розчулення просльозився, оскільки він подібно висловився й при мені, й подякував йому від всієї України за прихильність до моєї нації. Потім я довго слюнявив про його «Івана Денисовича», про «Матрёнин двор» та про роман «Раковый корпус», який колись прочитав у самвидаві; злегка підхлібив йому стосовно Михайла Шолохова, котрий Солженіцину і в підметки не годиться, бо все життя те й робив, що вислужувався перед владою й багатів, а герої тим часом сиділи по тюрмах, – і то ще не знати, хто написав «Тихий Дон».

      Солженіцин на мою мову поблажливо і згідливо покивував головою, а я вряди-годи поглядав у дзеркало, що висіло на протилежній стіні ресторанного залу: був я самовдоволений, чорноволосий, молодий і запальний. Та враз помітив, що в дзеркалі немає відображення Олександра Ісайовича, повернув голову в його бік, та крісло, в якому він сидів, – таки сидів! – було порожнє, а на столі лежав зачитаний примірник «Нового мира». Я схопився, щоб податися на розшуки великого письменника, та враз сталося несподіване і незрозуміле…

      Загримотів на пероні зустрічний поїзд Владивосток – Москва, зупинився, різко гальмуючи: в ресторані знявся збуджений гамір, пасажири кинулися до вхідних дверей, вахтери дружно відчинили обидві стулки, і до зали увійшов бородатий вельможа з утомленими очима пророка, він хвилину помовчав і, окинувши поглядом занімілих людей, прорік:

      «Росія в небезпеці, господа! Сепаратисти хочуть завалити велику Росію: ця небезпека йде передусім від так званої України, яка відділилася від нас. Усі сили віддаймо для відновлення імперії в дореволюційних кордонах, рятуймо родіну! Той гидкий народець у західній Малоросії, який розмовляє штучною польсько-німецько-російською мовою і сплодив бандерівщину, хоче прилучити до ґаліції малоросійський Схід і утворити свою імперію. Абсурд! Існує на світі одна-єдина російська імперія, яка ділиться на губернії, і перша з них – Малоросія!»

      «Слава російському месії!» – заревіла зала, горнучись до пророка, та біля нього, ніби охороняючи, підскакував, забігаючи то з одного, то з іншого боку, рудий жидок і раз у раз повторював: «Я це перший сказав, ваша достойносте, шанований народами пророче! Ви ще були в Америці, як я вже говорив: губернії і тільки губернії! А уряд нинішньої так званої України хай їде в Житомир, він там колись уже був – у дев’ятнадцятому році!» Я знову глянув у дзеркало і здригнувся від жаху: на мене дивився зовсім сивий, з білою борідкою дідусь, і я зрозумів: минуло вмить тридцять літ, протягом яких мій знаменитий супутник у транссибірській подорожі перемінився з видатного письменника на новітнього Гришку Распутіна…

      Але

Скачать книгу