LITMIR.BIZ

Скачать книгу

того, щоб це визначити, ви мусили скомпілювати мій код і запустити його на виконання.

      Оскар кивнув.

      – Ви не могли скомпілювати код, не вставивши його у тіло основної програми, – розвивав думку хлопець. – Я писав лише розрізнені шматки, причому не DLL-бібліотеки[26], а окремі класи та процедури. Це значить, створений код потрібно було доопрацьовувати… ну, підганяти під основний ігровий модуль.

      – Авжеж. З цим упорались наші програмісти. І в чому справа?

      – Мені доведеться розбиратися в їхніх виправленнях, потім шпортатися у вашому коді і дивитися, як він співвідноситься з моїм. Справа в тому, що рішення вашої проблеми може й не існувати… не існувати взагалі.

      Лице чилійця і далі лишалося інертним, проте пальці правої руки нервово теребили запонку на лівому рукаві.

      – Рішення існує, – заявив Штаєрман. – Особисто я не маю сумнівів. Тому що на перших порах усе працювало дуже добре.

      – А потім почало працювати погано? – саркастично хмикнув Тимур. Код програми – це не металева болванка, що може стертися чи спрацюватися. Він або функціонує, або ні.

      – Я не сказав «погано». Я сказав «не так, як треба».

      Останній вислів мав би насторожити програмера. Проте цифра у 160 000 USD просто висадила йому мізки. Витримавши паузу, хлопець проказав:

      – Добре… Я подумаю, – у скронях гуло, наче його огріли сковорідкою.

      – Відповідь потрібна до завтрашнього ранку, – ще раз засвідчив ультиматум Оскар.

      «Їм таки справді припекло», – подумки відзначив Тимур.

      – Ввечері я зателефоную до Дмитра Віталійовича і повідомлю своє рішення.

      – Чудово. Я чекатиму, – холодно процідив чилієць.

      Тимур підвівся.

      – Ти точно цього хочеш? – Пузатий перейшов на українську. – Готовий скасувати весілля? Я б тобі яйця відрізав на місці нареченої.

      – Я не знаю, – знизав плечима програміст. Тимур був збентежений. У голові клекотало, мов у казані. – Така сума… Треба все обмізкувати.

      Виходячи з кабінету, хлопець востаннє зиркнув на директора. Пузатий зрозумів усе без слів і ствердно кивнув.

      – Не переймайся, – чітко вимовив він, – я негайно віддам розпорядження. Дівчата з юридичного відділу передивляться контракт, і якщо там є хоч один пункт, через який вони можуть тебе дрюкнути або не заплатити бабки, я пошлю цього нахабу в дупу.

      – Дякую.

      – А тепер шуруй звідціля. І думай. Але ні, краще не думай, а порадься з майбутньою дружиною. Затямив, салабоне?

      – Так, шефе.

      І Тимур причинив за собою двері.

      IX

      Розмова затяглася. Коли Тимур простував повз столи колег до свого робочого місця, співробітники зацікавлено озиралися.

      – Ну що там? – чухаючись від нетерпіння, випалив Ярик. – Тебе катували? Ти щось сказав?

      Тимур з розгону хляпнувся в крісло і звичним рухом розкошлав волосся.

      – Мабуть, світить відрядження…

      – Куди?

      – Ще не певен. Можливо, до Чилі.

      Ярик присвиснув.

      – Ого…

Скачать книгу