ТОП просматриваемых книг сайта:
Між небом і землею. Марк Леви
Читать онлайн.Название Між небом і землею
Год выпуска 2000
isbn 9786171275041
Автор произведения Марк Леви
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
За кілька секунд Морін постукала у двері, тримаючи в одній руці папку «На підпис», а в іншій – кухлик і пончик, що балансував на краю блюдечка. Вона поставила гарячущий напій на край столу.
– Я додала вам молока. Гадаю, це ваша перша кава за сьогоднішній ранок.
– Дякую. Морін, а що в мене з пикою?
– Вона промовляє: «Я ще не випив ранкової кави».
– Я ще не випив ранкової кави!
– Для вас є повідомлення, але снідайте спокійно, там нічого термінового. Лишаю вам листи на підпис. У вас усе гаразд?
– Так, усе гаразд, просто я дуже стомлений.
Саме цієї миті в кабінеті матеріалізувалася Лорен, ледь-ледь оминувши край столу. Вона швидко зникла з поля зору Артура, впавши на килим. Чоловік ураз підскочив.
– Ви не забилися?
– Ні, ні, все гаразд, – відказала Лорен.
– Чому б це я мала забитися? – запитала Морін.
– Ні, не ви, – заперечив Артур.
Морін скинула поглядом кімнату.
– Нас тут небагато.
– Просто думки вголос.
– Ви подумали вголос, що я забилася?
– Та ні, я подумав про іншу людину, але висловився вголос, з вами таке не траплялося?
Лорен, що сиділа на краю столу, закинувши ногу на ногу, вирішила перебити Артура:
– Зовсім не обов’язково порівнювати мене із жахіттям!
– Але я не називав вас жахіттям.
– Цього ще бракувало! Тоді вам доведеться шукати інші жахіття, які готуватимуть для вас каву, – відрізала Морін.
– Морін, я звертаюся не до вас!
– У кабінеті привид чи мене раптом вразила часткова сліпота і я чогось не помічаю?
– Вибачте, Морін, це кумедно, я сам кумедний. Я виснажений, базікаю вголос і зовсім не зосереджений.
Морін поцікавилася, чи чув він узагалі про депресію від перевтоми.
– Знаєте, треба діяти, щойно проявляються перші ознаки, інакше потім доведеться відновлюватися протягом місяців.
– Морін, я не в депресії через перевтому, у мене була кепська ніч, ось і все.
Лорен продовжила:
– Ах! От воно що, кепська ніч, жахіття…
– Припиніть, будь ласка, це неможливо, дайте мені хвилинку.
– Але ж я нічого не сказала! – вигукнула Морін.
– Морін, залиште мене, будь ласка, я маю зосередитися, трішки розслабитися – і все буде гаразд.
– Ви розслабитеся? Артуре, я хвилююся за вас. Я дуже за вас хвилююся.
– Та ні, все добре.
Він попросив секретарку вийти й не перемикати на нього жодний дзвінок, бо йому потрібен спокій. Морін знехотя вийшла й зачинила двері. У коридорі вона перетнулася з Полом і попросила побалакати з ним кілька хвилин наодинці.
Лишившись сам у кабінеті, Артур пильно поглянув на Лорен.
– Ви не можете ось так зненацька з’являтися, через вас я опиняюсь у незручному становищі.
– Я хотіла перепросити за ранок, бо поводилася нестерпно.
– Це ви мені вибачте, я був у жахливому