Середземноморське перехрестя - Андрій Харук Великий науковий проект

Скачать книгу

блокаді Німеччини. Уряд Сполученого королівства сподівався, що, як і під час попередньої війни, ці заходи завдадуть потужного удару німецькій економіці.

      ВМС Великобританії одразу ж приступили до патрулювання середземноморських вод з метою контролю за судноплавством і пошуку воєнної контрабанди. Зокрема, з бази на Мальті здійснювали патрулювання кораблі 3-ї флотилії есмінців, з Александрії – важкий крейсер «Шропшир» та інші бойові кораблі. І хоч вже на початку жовтня склад Середземноморського флоту був скорочений (зокрема, у Південну Атлантику була переведена 3-я флотилія есмінців), дії союзників щодо провадження морської блокади були послідовними й ефективними. 1 грудня 1939 р. запроваджуються «морські сертифікати», які мали отримувати судна нейтральних країн після огляду представниками союзників у визначених нейтральних портах. Упродовж перших місяців війни було конфісковано понад 300 тис. тонн вантажів, призначених для Німеччини, і реквізовано 71 німецьке торгове судно. Але від блокади страждала не лише Німеччина – вона стала серйозним ударом по економіці нейтральних країн, насамперед Італії. Власті Рима вкрай негативно сприйняли рішення Великобританії, оголошене 1 грудня 1939 р., відповідно до якого усі товари німецького походження визнавались воєнною контрабандою – незалежно від того, кому вони адресувались. Це поставило хрест на життєво важливих для італійської економіки поставках німецького вугілля морським шляхом. Не випадково саме в цей час уряди Франції та Великобританії почали переговори щодо закупівлі в Італії озброєння (насамперед, літаків), намагаючись таким чином компенсувати втрати італійської економіки від блокади, а одночасно сподіваючись, що це стане додатковим стримуючим фактором від вступу Італії у війну на боці Німеччини.

      З огляду на розвиток воєнної ситуації британці та французи концентрували морські сили у Північній Атлантиці та Північному морі, скоротивши свою присутність на Середземномор’ї. Більшість кораблів італійського флоту залишалась у своїх базах, але підводні човни вийшли в море, контролюючи пересування кораблів потенційних противників. Більшою мірою це стосувалось французького флоту, зосередженого в західній частині акваторії, меншою – британського, основною зоною активності якого були єгипетські води.

      Одразу після нападу Німеччини на Польщу кораблі ВМС Франції були приведені до стану підвищеної бойової готовності. Хоч французи і не палали бажанням гинути «за Гданськ», але пам’ятали про свої союзницькі обов’язки. Вже 2 вересня на більшість французьких кораблів був завантажений боєкомплект, вони поповнили запаси палива. Того ж дня з Тулона вийшла в море 3-тя ескадра (п’ять важких крейсерів і вісім великих есмінців), прямуючи до Орана. Коли 3 вересня Франція вступила у війну проти Німеччини, кораблі вже перебували у новій базі, залишаючись там до 19 вересня. Ця передислокація була викликана побоюваннями французького командування, що військово-морські бази метрополії зазнають ударів люфтваффе. Північно-африканські ж порти були у цьому відношенні

Скачать книгу