LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Вона їх виправдовує.

      А я відмітив про себе: ну ось, актриса мимоволі промовилась – розкрила один із секретів своєї творчості. Усі її героїні були абсолютно позитивними, актриса виправдовувала будь-які, нерідко небезсумнівні, їхні вчинки…

      Наша розмова продовжувалась далі в такому самому дусі.

      – І корнійчуківські п’єси я щиро поважаю.

      – Вибачте, Наталіє Михайлівно, за що?

      – Олександр Євдокимович показував українську людину не такою, якою вона є, але якою має бути…

      Я змінив зухвалий тон:

      – Ваш внутрішній світ, Наталіє Михайлівно, набагато глибший, аніж у зіграних вами останніми роками героїнь. Вашому нестримному душевиявленню затісно в межах однопланових, з великим знаком плюс ролей, а останнім часом ви грали саме такі ролі…

      Наталія Михайлівна ніби почала прислухатись до мене.

      Я наголошував на тому, що пропоную зіграти матінку Кураж в образному тлумаченні цього слова, але саме МАТІНКУ Кураж.

      – Матері належать до ваших кращих мистецьких творінь, матінка Кураж – це ваша роль.

      І актриса начебто почала схилятися до згоди. Чи я видавав бажане за дійсне?..

      Іншого разу я обережно розпитував Наталію Михайлівну:

      про Курбаса і Юру: «Курбас мене навчав, а Гнат Петрович врятував…»,

      про Куліша і Корнійчука: «Куліш занурив українську людину в повсякденну дійсність, а Олександр Євдокимович показав, якою має бути нова українська людина…»,

      про Бучму: «Бронек? А ви знаєте, звідки походить його ім’я? З древньогрецької – ‘‘невмирущий’’…»,

      про її «доберезільське» минуле: «Як я вчилася акторської майстерності? У природи. Виходила в поле і щосили плакала, ридала, сміялася… А вже потім з’явилися професійні вчителі».

      І так далі. Я отримував відповіді, здебільшого, образні, траплялося, і неочікувані, інколи вона ухилялася від відповіді. Усе це ви знайдете у книжці про неї.

      Наталія Михайлівна так і не зіграла матінку Кураж, а ставити п’єсу з іншою актрисою, запропонованою мені тодішнім головним режисером театру, до речі, його дружиною, я відмовився. Мені й досі здається, що Ужвій – матінка Кураж могла б стати новою сторінкою її мистецької біографії. Не судилося… Але розмови з актрисою, інколи близькі до сповіді, запам’яталися.

      – Доброго вечора, Євгене Порфировичу, – вітав я актора, який, розгримувавшись і вийшовши з образу, з’являвся зі службового ходу, прямуючи до скверика біля театру.

      – І до зустрічі, Ростиславе Григоровичу, – лагідно відповідала Наталія Михайлівна, беручи чоловіка під руку.

      А я, дивлячись їм услід, поринав у далеке минуле…

      І переді мною знову поставали драматичні питання біографії артистки:

      Наталія Ужвій – Лесь Курбас. Плюс-мінус?..

      Наталія Ужвій – Михайль Семенко. Плюс-мінус…

      Наталія Ужвій – Гнат Юра. Беззаперечний плюс…

      Наталія Ужвій – Олександр Корнійчук. Беззаперечний плюс?..

      Наталія

Скачать книгу