Наталія Ужвій - Ростислав Коломієць Знамениті українці

Скачать книгу

Ужвій несміливо переступила поріг її будинку і…

      «Заньковецька не дивилась, а заглядала в душу», – згадувала Ужвій неповторне враження від тих відвідин, віддаючи данину українському артистичному генію. Марія Костянтинівна привітно зустріла чарівну красуню. У ході розмови Наталя читала монологи з п’єс, які вона грала, Заньковецька, у свою чергу, виконала монолог однієї зі своїх найулюбленіших героїнь – Наймички, що розмріялась над тихою, зарослою вербами річкою… «Яка магічна сила театру!» – подумала Наталія.

      А Заньковецька, наче вгадавши зміст її приходу, промовила на прощання: «Мистецтво вимагає таланту і праці, тож будьте йому вірні, воно любить подвижників. А успіхом увінчує тих, хто безкорисливо і самозречено служить людям». Заньковецька благословила початкуючу артистку на подальший сценічний шлях – дала їй материнське напуття. Одержати таке напуття від Заньковецької означало одержати путівку у велике мистецтво.

      Але ні про яку спадковість творчості Заньковецької і Ужвій міркувати не доводиться. І шукати безпосередній зв’язок творчості обох актрис, порівнювати їх – річ безплідного теоретизування. У наявності ж – фантастичний успіх – магнетичний вплив обох актрис на глядачів. Як казали і кажуть

      глядачі, на цих актрис «ходили» і «ходять» до театру. Тож не станемо видавати бажане за дійсне…

      До речі, той, кого я поставив «поза рядом» і якому переповів розмову про те, хто перший, а хто другий і третій в акторському ряді, сміючись, несподівано порадив:

      – А ти захопи наступного разу метр!

      – Для чого?

      – Як для чого? Вимірюватимеш таланти з точністю до міліметра…

      Сценічний партнер Наталії Михайлівни Володимир Дальський, завжди схильний до фантазувань з приводу своїх колег, на мої запитання про Ужвій підіймав плечі, здіймав очі і руки вгору – Божий дар.

      Або, як глибокодумно висловився про актрису театрознавець Олег Вергеліс: «Відповідність божественного призначення земній сценічній ‘‘реалізації’’».

      Констатую незаперечне. Наталія Михайлівна Ужвій, актриса необмеженого амплуа, своєю творчістю спростовувала це поняття. Адже з однаковим успіхом і переконливістю грала на сцені і на екрані ексцентричні, героїчні, комічні, мелодраматичні, трагікомічні ролі і, що характерно, грала, так би мовити, від себе, художньо виправдовуючи вчинки гордовитої аристократки і простої селянки, імператриці і повії, російської шовіністки і української революціонерки, польської шпигунки і українського радянського архітектора… І, у це важко повірити, але ж було! Грала жіночу роль разом з двома акторами-чоловіками. У тридцятип’ятирічному віці грала тринадцятирічного підлітка, викинутого з життя. Яким же багатим був внутрішній світ артистки, яка видобувала зі своїх душевних глибин найнесподіваніше.

      Зіграла, за підрахунками її чоловіка, актора Євгена Пономаренка, з яким вона була щасливою майже пів віку життя, понад 200 ролей світового репертуару. І, сумуючи

Скачать книгу