LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Ми встигнемо повернутися. Від нас до міста миль двадцять-двадцять п'ять навпростець.

      – Тоді я за вас не переймаюсь.

      – Та досить вже вам, Вікторе! Я не цукрова панночка, й дощем мене не злякати. Цієї весни ми з подругами пішки підіймалися до тунелю «Пікколо Лагацуой», що в Альпах. Вів нас хлопчина-гід років двадцяти, зі студентів, які підробляють на простих маршрутах для таких старих гримз, як ми.

      – Луїза, припиніть на себе намовляти! Ви напрочуд добре виглядаєте.

      – Так, для своїх сімдесяти я виглядаю чудово, а ось на п'ятдесят, вибачте, Вікторе – вже не тягну, – вона посміхнулася й продовжила. – Так ось, на зворотному шляху нас застав дощ і поливав усі три години, доки ми спускалися до підніжжя гори. Нам наступного ранку хоч би що, а той юнак зліг із нежитю та застудою.

      – Ось я й кажу, ви…

      – Ай, залиште. Я живу на природі, а не під дахом цих жахливих та галасливих міст. Ми весь час через це сперечалися з моїм покійним чоловіком. Він тут знемагав від нудьги, доки не вигадали інтернет. Ось тоді-то він заспокоївся, отримавши можливість безпосередньо у візуальному режимі вправляти мізки своїм директорам та спілкуватися з клієнтами і друзями, не виходячи з кабінету.

      Вони підійшли до ажурної альтанки.

      – Зупинімося ось тут. Я наказала подати сюди чай, – Луїза жестом запросила свого супутника пройти всередину альтанки.

      Вони сіли на дерев'яні лавки з вигнутими спинками, пофарбованими в білий колір, у тон рожевому й білому забарвленню намету, виготовленому з тонких прутів, що накривав альтанку.

      – Скажіть Луїза, а вас не турбує те, що серед дев'яти фіналістів троє з України і один з Росії. Адже багато хто в нашому видавничому колі знає про те, що ви родом з Чернігова.

      – Ой, та ну їх до біса. Це знання не заважало їм протягом півстоліття заробляти гроші на моїх романах. Так чому це повинно їх зараз бентежити? Тим паче, що дівчина виказує напрочуд гарні здібності. Потім ще цей француз-ветеринар і відставний детектив зі Штатів. Господи, та чого мені перейматися? Адже конкурсний відбір проводило міжнародне журі, яке вони й обирали. Ви самі-то чого збентежилися?

      – Та я ж не про себе. Насправді ви, шановна Луїзо, теж бачите, які зараз у світі склалися стосунки. До нашої країни підвищений інтерес, до Росії навпаки – починає складатися негативне ставлення.

      – Пусте. Я не маю бажання навіть згадувати про ці дурниці. У нас не Рада Безпеки Європи, а міжнародний літературний конкурс. Ми поза політикою. Історії для майбутніх конкурсних робіт обрані абсолютно нейтральні. Від цього й будемо витанцьовувати.

      – Скажіть, Луїзо, а як ви зважилися віддати свої сюжети конкурсантам? Або у вас їх настільки багато, що ви боїтеся не встигнути все викласти на папері за життя? Так найміть стенографістку.

      Після цих слів співрозмовника жінка розсміялася. Витерши мереживною хусточкою, яку вона витягла з манжета, сльози, що виступили у куточках гарних сірих очей, вона дістала зі сріблястого клатча золотий

Скачать книгу