Ляльковий дім (збірник) - Генрик Ибсен

Скачать книгу

Та ці двоє американців. (Дивлячись у вікно праворуч.) І з ким це вони? їй-богу, з капітаном «Індіанки». Ух!

      Бернік. Навіщо він їм знадобився?

      Гільмар. Що ж, компанія досить підходяща. Кажуть, він там торгував невільниками, чи то був морським піратом; та хто зна, з чого ці двоє там жили?

      Бернік. Ну, знаєш, надто несправедливо так про них судити.

      Гільмар. Так, ти ж оптиміст! Ну от тобі й маєш – знов сюди, нам на шию. Краще вже зразу забратися геть. (Іде до дверей ліворуч.)

      Лона входить з правого боку.

      Лона. Ти що ж це від мене тікаєш, Гільмаре?

      Гільмар. Зовсім ні; я поспішаю до Бетті, поговорити з нею. (Виходить у другі двері ліворуч.)

      Бернік (після невеличкої паузи). Ну, Лоно?

      Лона. Що?

      Бернік. Якими очима ти на мене дивишся сьогодні?

      Лона. Такими ж, як і вчора. Однією брехнею більше або менше…

      Бернік. Треба пояснити тобі… А куди подівся Йоган?

      Лона. Зараз прийде; йому треба поговорити з одним чоловіком.

      Бернік. Після того, що ти вчора чула, ти розумієш, що я загину, коли правда розкриється.

      Лона. Розумію.

      Бернік. Само собою, я не винен у тому злочині, про який тут ходили чутки.

      Лона. Ясна річ. Але хто ж цей злодій?

      Бернік. Ніхто. Ніякої крадіжки не було. Не пропало ні гроша.

      Лона. Як?!

      Бернік. Кажу тобі – ні гроша.

      Лона. Але чутка? Звідки ж пішла ця ганебна плітка, ніби Йоган…

      Бернік. Лоно, по-моєму, з тобою я можу бути відвертий, як ні з ким. З тобою я не буду критися. В поширенні цієї чутки почасти винен і я.

      Лона. Ти? І ти міг таке зробити? Очорнити людину, яка через тебе…

      Бернік. Не суди мене суворо, пригадай моє тодішнє становище. Я ж тобі вчора все пояснив. Коли я повернувся на батьківщину, то побачив, що матуся заплуталася з цілою низкою необдуманих справ. Невдачі переслідували нас одна за одною, здавалося, всі нещастя хочуть разом на нас звалитись. Фірма була напередодні краху. Якась легковажність відчаю опанувала мене… Далебі, здається, тільки з бажання забутись я й встряв у той зв'язок, через який Йогану довелось поїхати звідси.

      Лона. Гм…

      Бернік. Ти, звичайно, можеш собі уявити, що ваш від'їзд викликав нескінченні балачки. Казали, що це не перший легковажний вчинок Йогана, що Дорф нібито одержав від нього значний куш як відступне; інші ж твердили, ніби цей куш одержала вона. З другого боку, не можна було приховати, що фірма зазнає утруднень з платежами. Цілком природно, міські балакуни зв'язали ці дві плітки докупи. Вона ж зосталась жити тут, у великій бідності, ну й почали твердити, що Йоган забрав усі гроші з собою в Америку, а сума в устах людей поступово все зростала.

      Лона. А ти, Карстене?

      Бернік. Я ухопився за цей поговір, як потопаючий за соломинку.

      Лона. І сприяв його поширенню?

      Бернік. Я його не спростовував. Кредитори почали нас допікати; мені треба було їх заспокоїти, щоб ніхто не мав сумніву в солідності фірми. Довелося посилатись на тимчасове утруднення, натякати на особливе нещастя і

Скачать книгу