Отаман Іван Сірко - І. А. Коляда Знамениті українці

Скачать книгу

смердіти у своїй шкурі, а якщо хто є невдячним, той і не гідний пошани». Сірко взяв зарозумілого полковника П. Лисицю за плече й викинув із-за столу, промовляючи: «Лисиці треба ховатися зі страху у нору, інакше Сірко її розкудлить!»

      І хоча життя кошового позначене участю в постійних війнах, звитяжних битвах із ворогом, супроводжуваних неабиякою жорсткістю, він залишався великодушним і безкорисливим. Ніколи в запалі битви не переслідував ворога, що відступав, а в позавоєнний час ніколи не брав здобичі й не чинив розбою. Ні сучасники, ні народні перекази не звинувачують Сірка в жорстокості заради жорстокості.

      Не чинив він нічого для слави й пожитку свойого —

      Все для Бога та віри, для бранця і все для Хреста пресвятого!

      Він відпускав бранців-немусульман без викупу, вимагав доброго ставлення до бранців-мусульман і євреїв. С. Величко повідомляв, що під час одного з походів полоненим, які прийняли християнство, І. Сірко дарував волю, частину передав на викуп, а решту відрядив до гетьмана І. Самойловича або царя. Сучасники наводять й інший приклад його доброго ставлення до бранців. Так, за кривду, завдану полонянці-туркені, чи татарці, чи черкешенці, він засудив козака-винуватця до смертної кари. Відповідно до іншого свідчення, за наказом Сірка багатодітній татарці повернули худобу, а дітям подарували сукно на одяг.

      Кошовий отаман Війська Запорозького був самовіддано хоробрим і досить винахідливим: очолюючи кілька десятків козаків, громив сотні ворогів, а із сотнями козацьких молодців перемагав багатотисячне вороже військо.

      Сучасники І. Сірка говорять про нього як про чуйного, обережного, терплячого козацького ватажка, який водночас міг бути рішучим та невблаганним у боротьбі з ворогом. Він не любив марнувати час, упадаючи біля жіноцтва.

      І. Сірко був непересічною особистістю, наділеною неабиякими талантами: міг чудово орієнтуватися в безмежних степах, був влучним стрільцем, бив птаха в небі, а звіра в полі, рідко коли вони могли врятуватися від нього; коли пускав навмання стрілу під час походу, то, повертаючись, легко міг знайти її. Тогочасні джерела говорять про нього як про людину з розвиненою інтуїцією:

      Як початок або ж як кінець припадав на час вдатний,

      Чи, як кажуть астрологи: час, що у бізі сприятний,

      На війну не ішов, коли мав засторогу якусь, наче з неба,

      Потім раптом казав: «Це година пригожа, ударити треба!»

      А коли помилявся у виборі часу, бувало,

      В сні правдивім знак проби для нього нерідко з'являло.

      Не циганські ворожки чи бабські, криві людські плітки,

      Що тлумачать сни простим, тріщать, мов чечітки,

      А при розумі добрім він проби всілякі вчиняє,

      В дарі Божім цнота християнська людину вславляє!

      Отже, доля дала йому «щастя, і розум, і мужнє серце, і зброю, і славу».

      Розділ четвертий

      І. Сірко-сім'янин. Родина отамана

      На відміну від гетьмана Івана Мазепи, кошовий отаман Іван Сірко не уславився

Скачать книгу