Скачать книгу

імперія, на яничарах тримається і, якщо буде воля Аллаха, загине разом із ними. А та голова, – додав із погрозою, – що не має влади над своїм язиком, часто пишається на золотій таці біля воріт Баб-і-гамаюн[38] напроти Айя-Софії.

      Він повернувся до великого візира спиною, сказав прислузі подати коня. З сідла ще раз поклонився Аззему-паші.

      – Сьогодні брат покійного Амурата буде на волі. А тоді, коли султан Ібрагім повернеться з мечеті Еюба, оперезаний мечем халіфа Османа, я сподіваюся зустрітися із тобою на раді дивану, де поговоримо не про посаду виголошувача тостів, а про важливіші державні справи.

      Аззем-паша не відповів. Він дивився на те місце, де недавно лежав останній хоробрий султан із роду Османів – династії, що пережила себе. Позаду візира стояв його ескорт, по всьому місту народ вигукував «Ібрагіма, Ібрагіма!», чвалував до палацу Hyp Алі – усе це були піддані Аззема-паші, та серед них усіх найменше сили мав він сам.

      Тіло Амурата спорядили в спальні султана, і тоді увійшли сюди шейхульіслам, анатолійський і румелійський кадіаскери[39], вождь спаґіїв – алай-беґ, останнім увійшов спітнілий від швидкої їзди Hyp Алі.

      – Покличте валіде[40] Кьозем, – сказав шейхульіслам, та саме в цю хвилину відхилилася портьєра і до спальні увійшла жінка в чорному. Серпанкова чадра прикривала її суворе обличчя. Вона притулила руку до серця, скорботно дивлячись на мертвого сина. Та хвилина материнської печалі тривала недовго, валіде підвела голову, здійняла вгору руки.

      – О, радість мого серця Ібрагім, син султана! – виголосила урочисто, і блиснули очі в яничара-аґи. Владна султанська мати, що колись сама порадила Амуратові посадити до тюрми Ібрагіма, благословила тепер свого юродивого сина на трон.

      Hyp Алі ступив крок назад, і глянули на нього сановники. Він мовчки показав рукою на вихід, шейхульіслам вагався тільки мить і пішов першим, а за ним усі члени дивану. Мовчазною процесією пройшли через подвір’я, минули султанську конюшню і зупинилися перед залізними дверима двірцевої темниці. Розступилися вартові, каштелян тюрми прогундосив тремтячим голосом:

      – Тільки з дозволу великого візира можу відчинити браму…

      Hyp Алі шмагонув його канчуком, зірвав з пояса каштеляна ключі, і відчинилися зі скреготом двері.

      Заросла людина в брудному халаті, з червоними очима боязко наблизилася до виходу, впала на коліна і проячала:

      – Тільки… тільки Амурат є і буде повелителем правовірних, ніхто не сміє визнавати іншого… даруйте, даруйте мені життя…

      Валіде Кьозем рішуче ступила вперед і перервала Ібрагімове квиління:

      – Сину мій, твоя любляча мати благословляє тебе на престол предків.

      – Ні, ні! – вереснув Ібрагім. – Я не піду звідси, я не піду!

      – Принести тіло Амурата! – наказала валіде.

      І тільки тоді, коли Ібрагімові дозволили діткнутися до братового трупа, він повірив.

      – Тиран мертвий,

Скачать книгу


<p>38</p>

Ворота Баб-і-гамаюн – ворота султанського палацу, перед якими виставляли голови страчених достойників.

<p>39</p>

Кадіаскери – верховні судді обох бейлербейств – Анатолії і Румелії.

<p>40</p>

Валіде – мати султана.