Побачити Алькор - Володимир Єшкілєв

Скачать книгу

війна у В'єтнамі, тому лаз дістав назву «тропи Хо Ші Міна». Нові покоління мешканців спальних районів давно забули про ту війну. Й мало хто з них щось знав про лідера індокитайської революції і таємні стежки жовтошкірих повстанців. Але вперта назва не зникла. Пролетарі олігархічної епохи, так само як і їхні батьки за доби зрілого соціалізму, використовували «тропу Хо Ші Міна» для алкогольної партизанщини. Саме цією стежкою, невідомою не лише ворожим зайдам, але й рідним ментам, дівчина й добралася до багатоповерхівки, де мешкала Беконті.

      Якби Мармуру хтось запитав тоді, чому вона понесла свою здобич до подруги, вона б, скоріш за все, відповіла: «А фіг його зна».

      Розділ З

      – Якщо у вас уже виникли якісь запитання, Лавре Станіславовичу, я спробую на них відповісти, – люб'язно запропонував Корецький наприкінці першої години їхньої подорожі і додав: – Звісно, в межах моєї компетенції.

      «Так тобі, радной, ще й компетенції бракує, – подумки пхикнув Лавр. – Але, о'кей, спробуємо тебе дещо запитати. Не побридимось. Навіть якщо ти в масонів за дрібного шниря».

      – Іван Вагранович сказав мені, що на ваш Храм було здійснено збройний напад, – Лавр витягнув сотовий і ввімкнув у ньому диктофон. – Розкажіть мені про той напад детальніше.

      – Це обов'язково треба записувати?

      – Ви ж чули, мій шеф вимагатиме від мене звіт. Я на пам'ять не скаржусь, але звик усе фіксувати. Робота така, Романе Олександровичу.

      – Ясно, – кивнув Корецький і замовк.

      «Упс. Інтерв'ю закінчено», – вирішив Лавр. Але він помилився. Корецький лише взяв паузу для обдумування.

      – Напад був, так, – почав він. – Учора, близько третьої ночі. Хтось намагався увійти до Храму через технічний вхід. Ви побачите, там стоять металеві двері, але замок слабенький, циліндровий. Перед тим вони отруїли собаку. Але це їм не допомогло. Коли вони відчиняли двері, спрацювала сигналізація.

      – Якого типу у вас сигналізація?

      – Здається, «Дунай» називається. На рух, на розбивання скла реагує. На вхідних дверях встановлені датчики…

      – Зрозуміло.

      – У Храмі були люди. Там у будівлі постійно живе доглядач Храму, і ще там тої ночі було два гостя. У нас, знаєте, є при Храмі щось на штиб готельчика. Кілька кімнат. Якраз позавчора брати приїхали пополювати. Там, навколо Храму, хороший ліс, сухий.

      – Пополювати? Але мисливський сезон ще не почався.

      – Я не мисливець, не розуміюсь на тому.

      – Сезон починається у серпні—вересні. Ще мінімум півтора місяця.

      – Ну, не знаю… – Корецький похитав головою. – Може, вони приїхали по мішенях постріляти, по воронах. Самі їх спитаєте. Факт той, що коли спрацювала сигналізація, вони взяли рушниці і…

      – Рушниці були з ними?

      – Там, на другому поверсі, є сейф для зброї.

      – І вони там постійно тримають свої рушниці?

      – Точно не можу сказати. Здається, так.

      – А як ці ваші мисливці перебували у Храмі, якщо там була увімкнена

Скачать книгу